- Як дізнатися бабусі, куди мати вивезла онука/онучку?
У народі кажуть, що бабуся – головна людина у кожному житті. Ця людина не тільки допомагає дитині, передає їй свої вміння та знання, а й обдаровує його теплотою і турботою. Зв'язок бабусі з дитиною недооцінений!
Після початку повномаштабної війни в Україні багато дітей було вивезено за кордон, щоб їх захистити. Багато бабусь, нажаль, втратили зв'язок з онуками через відсутність інформації де знаходиться онук за кордоном та через перепони, які чинить матір в спілкуванні з ним.
Необхідно зазначити, що умови перетинання державного кордону громадянами України у період дії воєнного стану, зокрема дітьми, визначено пунктами 21-25 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі — Правила).
Відповідно до абзаців п’ятнадцятого, шістнадцятого пункту 23 Правил, після прибуття дітей до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов’язані протягом одного робочого дня звернутися до консульської установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий консульський облік. Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через Міністерство закордонних справ України поінформувати Міністерство соціальної політики України та Національну соціальну сервісну службу України про взяття дітей на консульський облік.
Якщо законним представникам (батькові, матері, усиновлювачам, опікуну, піклувальнику) невідомо через який саме пункт пропуску вивезено дитину за кордон, необхідно звернутися з відповідним запитом до Адміністрації Державної прикордонної служби України.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533, Адміністрація Державної прикордонної служби України відповідно до покладених на неї завдань організовує в установленому законодавством порядку здійснення прикордонного контролю та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів.
Отже, бабуся може звернутися до Міністерства юстиції України (далі — Мін'юста) із заявою про сприяння їй в розшуку онука (онуки) за кордоном. Мін’юст звертається в таких випадках до Укрбюро Інтерполу з проханням щодо розшуку та встановлення місцезнаходження дитини за кордоном. Зазначена процедура розшуку може тривати від одного тижня до кількох місяців. У разі появи в заявника будь-якої інформації про країну перебування дитини він може звернутися до детективних агентств цієї країни для встановлення конкретного місця проживання дитини за кордоном. Після встановлення країни, де перебуває дитина, Мін’юст надсилає заяву разом із пакетом документів до центрального органу іноземної держави та всіляко сприяє одержанню на запит центрального органу іноземної держави додаткової інформації від заявника.
Право вирішувати питання надання доступу до дитини, яка знаходиться за кордоном, мають відповідні компетентні органи тієї держави, де знаходиться дитина.
Крім цього, бабуся, яка не знає, куди мати вивезла онука, для уточнення інформації щодо перетину кордону з дитиною може звернутися до Державної прикордонної служби України за номером телефону 0 800 218 808.
- Чи може суд встановити порядок спілкування бабусі з онуком/онучкою, які знаходяться за кордоном?
Щодо права бабусі на спілкування (доступ) з онуком/онучкою, які постійно проживають за межами України, необхідно зазначити наступне.
У відносинах між Україною та 85-ма державами світу чинна Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі – Конвенція), яка спрямована на забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав, та забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах. Якщо ж держава, в якій наразі перебуває дитина за кордоном, не є учасницею Конвенції (наприклад, Єгипет, ОАЄ), право на спілкування з дитиною вирішується за відповідним законодавством країни перебування дитини. Важливою умовою застосування вказаної вище Конвенції є не досягнення дитиною 16 років (по досягнення дитиною 16-річного віку застосування Конвенції припиняється (стаття 4 Конвенції).
Суть Конвенції полягає в тому, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину), не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини та, зокрема, вивозити її в іншу державу. А у випадку виникнення такої ситуації дитина має бути негайно повернута в державу свого постійного проживання для того, щоб компетентний орган саме цієї держави як держави постійного місця проживання дитини прийняв рішення про визначення місця проживання дитини та участь у її вихованні батьків (інших осіб).
Практичні питання забезпечення реалізації права доступу до дитини регулюються Порядком виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 952 (далі — Порядок).
Згідно частини 3 Порядку фізична або юридична особа (заявник), в нашому випадку, бабуся, яка має право на опіку (піклування) над дитиною може звернутися до Мін'юста або центрального органу будь-якої іншої держави, що є Стороною Конвенції, із заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини. У заяві, зокрема, викладається суть пропозицій щодо спілкування з дитиною (графік спілкування), періодичність, способи і засоби контактів з урахуванням щоденного розкладу дитини, її інтересів, тощо.
Стаття 257 Сімейного кодексу України надає право бабі, діду, прабабі та прадіду спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. При цьому, батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Так, Міжнародна конвенція про контакт з дітьми (ратифікована Україною 20.09.2006 року) визнала потреби дітей контактувати не лише з обома батьками, а й з певними іншими особами, які мають сімейні зв'язки з дітьми, а також визнала важливість для батьків й інших таких осіб зберігати контакт з дітьми з урахуванням найвищих інтересів дитини.
Більше того, відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» (далі – Закон) контакт з дитиною – це реалізація матір’ю, батьком, іншими членами сім’ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Стаття 16 Закону також гарантує право дитини на контакт з іншими членами сім’ї та родичами, які проживають у різних державах, та визначає, що батьки, інші члени сім’ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.
Звичайно, під час запровадження в Україні воєнного стану та вивезення багатьох дітей за кордон, не тільки один із батьків, а й інші члени родини зіштовхуються з проблемою в реалізації свого права на спілкування з такою дитиною.
Відповідно до статті 263 Сімейного кодексу України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда…у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
- Чи можна встановити порядок спілкування з онуком/онучкою хоча б за допомогою соціальних мереж, телефону або відеозв'язку?
Відповідно до статті 29 Конвенції бабуся може заявити про порушення права на доступ до дитини, звернувшись до судових або адміністративних органів будь-якої Договірної держави, на основі положень даної Конвенції.
Згідно зі статтею 7 Конвенції Центральні органи Договірних держав співпрацюють один з одним та, в першу чергу, сприяють досягненню дружнього та мирного вирішення питань про забезпечення реалізації права доступу до дитини.
Слід зазначити, що Конвенція не визначає порядку розгляду справи у судах, тобто суд керується національним процесуальним законодавством. Саме національне законодавство визначає порядок виконання рішення про надання права доступу до дитини.
В Україні справи про забезпечення реалізації права доступу до дитини розглядаються виключно судами в позовному провадженні у порядку, визначеному ЦПК. Участь органу опіки та піклування в таких справах є обов’язковою.
У судовій практиці є невелика кількість вирішення спорів даної категорії справ. Давайте розглянемо випадок звернення баби та діда – громадян Кіпру до Міністерства юстиції України як Центрального органу з виконання Конвенції через Міністерство юстиції та публічного порядку Республіки Кіпр із заявою про забезпечення реалізації права доступу до їх онуків – малолітніх дітей, які проживають на території України разом з їх матір’ю.
Так, Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві було підготовлено відповідну позовну заяву та подано до Печерського районного суду м.Києва. Дослідивши всі обставини та матеріали справи, Печерський районний суд м.Києва у своєму рішенні від 01.11.2019 року у справі 757/41619/18-ц частково задовольнив позов ГТУ юстиції у м. Києві та визначив бабі та діду – громадянам Кіпру спосіб участі у вихованні онуків, шляхом спілкування з ними у другу та четверту неділю кожного місяця з 11.00 год. до 15.00 год. А матір цих дітей зобов’язав, відповідно, не чинити перешкод діду та бабі у спілкуванні з дітьми:
— за допомогою програми інтернет;
— телефонії та відеозв`язку Skype;
— двічі на тиждень протягом однієї години в зручний для матері і дітей час;
— по телефону — двічі на тиждень протягом 30 хвилин в зручний для матері та дітей час.
З огляду на що, відповідаючи на питання «Чи можна встановити порядок спілкування бабусі з онуком/онучкою хоча б за допомогою соціальних мереж, телефону або відеозв'язку?» — звичайно можливо.
Наприклад, Косівський районний суд Івано-Франківської області своїм рішенням від 13.07.2022 у справі № 347/291/22 визначив спосіб участі у вихованні та спілкуванні бабусі з онуком встановивши право спілкування особисто з дитиною шляхом телефонного зв'язку щоденно з 18 год по 19 год.
У судовому порядку визначається порядок спілкування між бабусею та онуком за допомогою програми інтернет-телефонії, відеозв'язку Skype, через телефонний зв'язок, мережу Вайбер ті інші соціальні мережі у зручний для матері та дитини час.
Висновок
Таким чином, бабуся, відповідно до моральних засад нашого суспільства та у відповідності до чинного законодавства, має встановлені Сімейним кодексом України права і обов`язки щодо онука і, в разі порушення її прав має право звернутися за захистом до відповідних органів у визначеному вище порядку.
Додатково хочу зазначити, що питання застосування Конвенції в умовах збройної агресії рф проти України, до справ про встановлення графіка спілкування з дитиною, бабусею, яка залишилась в Україні, було розглянуто у фаховій онлайн-дискусії на тему: «Застосування Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення в умовах збройної агресії рф проти України», яка організована Національною асоціацією адвокатів України за ініціативи її Комітету з сімейного права та Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України. За результатами розгляду якого перспективи цього питання наразі доволі туманні, що обумовлюється російською агресією та військовими діями на території україни.
Тому, увагу варто зосереджувати на заходах, які б дозволяли зберегти звˈязок бабусі з онуком, який перебуває за межами України.