Відповідь: Верховною Радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників» від 12 травня 2022 року № 2253-IX (далі — Закон). Законом № 2253-ІХ внесено низку змін до Кодексу законів про працю України, Господарського кодексу України, законів України «Про колективні договори і угоди», «Про рекламу», «Про соціальний діалог в Україні» та «Про зайнятість населення», які спрямовані на посилення захисту прав працівників із застосуванням механізмів колективно-договірного регулювання. Закон вносить зміни до законодавчих актів, що стосуються заборони дискримінації, колективно-договірного регулювання та гарантій зайнятості.
Кодекс законів про працю статтею 2-1 передбачає заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов’язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені Кодексом законів про працю України та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.
Основним положенням Закону щодо посилення захисту прав працівників є надання ширших можливостей особі реалізувати право на укладання колективних договорів. Відповідно до Закону, колективні договори можуть укладатися фізичною особою, яка використовує найману працю (раніше така можливість існувала лише у юридичних осіб). Згідно зі ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено обов’язок роботодавця ознайомлювати працівників з текстом угоди, повідомляти про внесення змін до документа. Винні у не наданні працівнику інформації про деталі колективного договору чи нові поправки, караються штрафом і несуть дисциплінарну відповідальність. Сторони колективної угоди забезпечують інформування працівників та роботодавців, для яких є обов’язковими положення цієї угоди, про її укладення, внесення до неї змін, а також розміщують текст колективної угоди та інформацію про хід її реалізації на офіційних веб-сайтах суб’єктів сторін.
Законодавцем врегульовано питання щодо гарантій зайнятості. У Законі України «Про зайнятість населення» внесено зміни у частини першу і третю статті 11. Держава гарантує особі право на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості населення. Визначено поняття масового вивільнення працівників з ініціативи роботодавця. Статтею 48 даного законодавчого акту передбачено поняття масового вивільнення з ініціативи роботодавця. Масовим вивільненням протягом одного місяця вважається: 1) вивільнення 10 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 20 до 100; 2) вивільнення 10 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 101 до 300; 3) вивільнення 30 і більше працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 301 до 1000; 4) вивільнення 3 і більше відсотків працівників у роботодавця з чисельністю працівників від 1001 і більше. Також встановлено, якщо масовим вивільненням працівників спричиняється зростання безробіття в регіоні або на відповідній території на три і більше відсоткових пункти протягом звітного періоду, під час такого масового вивільнення працівників можуть утворюватися спеціальні комісії у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, для вжиття заходів із запобігання стрімкому зростанню безробіття.
Отже, законодавець намагається узгодити українське законодавство до норм міжнародного права. Посилено захист працівників щодо забезпечення гідної праці, політики зайнятості, безпечних та здорових умов праці, соціального діалогу, соціального захисту, соціального залучення, гендерної рівності та недискримінації. Саме такі зобов’язання передбачені Угодою про асоціацію з ЄС.
Нормативні джерела:
- Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII;
- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників» від 12.05.2022 року №2253-IX.
Джерело: Посібник «Воєнне» медичне право в запитаннях і відповідях. https://bit.ly/3VzyWJ0