Відповідь:
- Адміністративна відповідальність.
У судовій практиці зустрічаються випадки притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП — за вчинення опору поліцейському.
Однак, такі рішення можуть суперечити закону, оскільки ст. 185 КУпАП:
- передбачає лише злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського; але
- не повинна застосовуватися при наявності опору – тобто застосування фізичної сили до нього.
Вказівки щодо правильної кваліфікації та розмежування правопорушень містять положення Постанов Пленуму Верховного Суду:
- N 8 від 26.06.1992 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (посилання: https://is.gd/oV3882); а також
- N 10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» (посилання: https://is.gd/WKVh5i ).
«Згідно зі ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.» (Абзац 2 пункту 7 наведеної ППВС №8).
«Слід також мати на увазі, що адміністративна відповідальність за названою статтею настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.» (абзац 3 пункту 7 наведеної ППВС №8).
«На відміну від злісної непокори, передбаченої ст.185 КУпАП, вчинення опору полягає в активній фізичній протидії здійсненню працівником міліції, членом громадських формувань з охорони громадського порядку, військовослужбовцем обов'язку по охороні громадського порядку.» (пункт 8 наведеної ППВС №8), а також:
Наведене нижче рішення суду посилається саме на такий підхід та містить додаткову деталізацію можливих конкретних дій особи, яка притягується до відповідальності (рішення від 27.12.2018 Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/12687/18, посилання: https://is.gd/No4wjJ):
«З об`єктивної сторони злісна непокора виражається у відмові від обов`язкового виконання наполегливих, неодноразово повторених розпоряджень або вимог працівника поліції, або в непокорі, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну неповагу до органів та осіб, які охороняють громадський порядок. Відмова правопорушника проявляється у недвозначній формі словами, жестами, мовчанням тощо.
Відмінність опору від злісної непокори полягає в тому, що опір це активна фізична протидія законній діяльності потерпілих, а злісна непокора це пасивна поведінка.».
Таким чином, наявність саме опору у діях проти поліцейського не охоплюється складом адміністративного правопорушення та, залежно від обставин, повинна мати наслідком кваліфікацію злочину за нормами ст.ст. 296, 342, 345 КК.
- Кримінальна відповідальність
Імовірно, у запитанні — мова про кримінальну справу №444/2115/17, яку було направлено на новий розгляд
(а) до суду апеляційної інстанції (постанова ВС ККС від 20.10.2020 р.: https://is.gd/dSAEx8) та
(б) суду першої інстанції (ухвала Львівський апеляційного суду від 16.03.2021 р: https://is.gd/gRIx6Z ), —
із такими зауваженнями:
- вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні ст. 342 КК України, суд повинен узяти до уваги також поведінку поліцейського під час пред’явлення ними вимоги і за подальшого розвитку подій у зв’язку із цими вимогами;
- відповідно до усталеної судової практики опором у значенні ст. 342 КК України є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень;
- …для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об’єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень;
- дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за ст. 342 КК України;
- якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК України, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров’я особи;
- щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні ст. 342 КК України і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду треба взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але й контекст, у якому відбулася подія;
- … вирішуючи, чи є …склад опору, суд повинен переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом (ст. 29 Закону України «Про національну поліцію»);.
- …поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про намір застосувати фізичну силу і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського (ст. 43 Закону України «Про національну поліцію»); зазначене положення звільняє поліцейського від цього обов’язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров’я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим.
- якщо поліцейський застосовує силу без попередження, суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров’я;
- ці ж міркування потрібно брати до уваги також для оцінювання наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ст. 345 КК України.
Відповідь підготував адвокат Антон КРАВЧЕНКО