Трудові спори, пов’язані зі звільненням: зміни в організації виробництва і праці
Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 456/3843/20 (провадження № 61-2428св22)
Огляди
17.07.2023

Розглядаючи трудові спори, пов’язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов’язані з’ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 456/3843/20 (провадження № 61-2428св22)

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів та просила визнати незаконним та скасувати наказ № 86-к від 31 серпня 2020 року про її звільнення та поновити її на роботі на посаді вчителя математики середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2020 року і до поновлення її на роботі.

На обґрунтування позову зазначала, що з 05 грудня 2002 року працювала вчителем математики середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів, наказом № 86-к від 31 серпня 2020 року її звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Вважає звільнення незаконним, так як кількість класів та педагогічне навантаження, що були до її звільнення, залишилися незмінними, а кількість уроків, які вона проводила, розподілено між іншими вчителями. Законом України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що норма навантаження на одну тарифну ставку складає 18 годин, однак допускається неповне педагогічне навантаження за згодою педагогічного працівника. При її звільненні не враховано те, що вона висловила письмову згоду на встановлення їй неповного педагогічного навантаження.  

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі:

Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 86-к від 31 серпня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя математики середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів з 01 вересня 2020 року. Стягнуто з середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2020 року по 05 травня 2021 року в розмірі 35 033,60 грн без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць у розмірі 4 533,76 грн без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що  ОСОБА_2 була прийнята на роботу з неповним педагогічним навантаженням та всю трудову діяльність (понад 18 років) працювала з таким навантаженням, 21 травня 2020 року повторно надала керівництву школи заяву-згоду на роботу з неповним педагогічним навантаженням. При винесенні оскаржуваного наказу про звільнення позивачки у зв`язку зі скороченням чисельності працівників відповідач зазначеного не врахував.

Звільняючи ОСОБА_2 з посади вчителя математики у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників з огляду на затвердження навчальних планів для 5-9 класів на 2020-2021 навчальний рік, згідно з якими загальна кількість годин з освітньої галузі математика становить 21 годину, відповідач не з`ясував можливість зменшення навантаження позивача на дві години з 9,5 год до 7,5 год, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач пропонував ОСОБА_2 зменшити їй тижневе навантаження та отримав відмову позивачки.

У середній загальноосвітній школі І-ІІ ступенів працюють вчителі з неповним тижневим педагогічним навантаженням (5 годин і менше), питання щодо звільнення цих вчителів відповідачем не вирішувалося, що свідчить про необ`єктивний підхід при вирішенні питання щодо скорочення чисельності працівників школи з огляду на їх педагогічне навантаження. Відповідач не довів, що у нього дійсно мали місце зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги:

середня загальноосвітня школа I-II ступенів звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня  2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням всіх вимог чинного трудового законодавства.

Саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи. Вирішуючи питання про переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, дирекцією школи було встановлено, що переважне право на залишення на роботі мала вчитель математики ОСОБА_3 - спеціаліст вищої категорії зі стажем роботи 35 років. При цьому вчитель ОСОБА_1 є спеціалістом першої категорії зі стажем роботи 21 рік.

Позиція Верховного Суду:

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У справі, що переглядається, суди не встановили, що у середній загальноосвітній школі I-II ступенів мали місце зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідач не надав належні докази на підтвердження вказаних обставин, зокрема, штатний розпис середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів.

Видаючи наказ «Про скорочення чисельності працівників» № 42-0 від 29 травня 2020 року, відповідач мав на меті провести скорочення чисельності вчителів математики з метою забезпечення повним педагогічним навантаженням вчителя математики з урахуванням норми на одну тарифну ставку 18 навчальних годин на тиждень.

Статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спору) визначено, що розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому закладі здійснюється його керівництвом і затверджується відповідним органом управління освітою. Пунктом 2 цієї статті встановлено, що педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу, незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, обсягом менше тарифної ставки встановлюється лише за його згодою.

Суди встановили, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку надала письмову згоду на неповне тижневе навантаження у 2020-2021 навчальному році.

Окрім того, листом Міністерства освіти і науки України «Щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти під час карантину» № 1/9-173 від 23 березня 2020 року надано рекомендації щодо окремих питань трудових відносин. Зокрема, наголошено, що згідно з рішенням Уряду (протокол № 8 від 18 березня 2020 року) та з метою попередження проявів грубих порушень конституційного права на працю працівників керівникам закладів загальної середньої освіти необхідно утримуватися від звільнення працівників без їхньої згоди у період запровадження карантину на території України. Також повідомлено щодо заборони (недопущення) звільнення працівників закладів загальної середньої освіти державної форми власності без їхньої згоди у період встановленого карантину.

Висновок:

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі, оскільки її звільнення з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України, відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого не був спростований відповідачем.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів залишити без задоволення, а рішення міськрайонного суду та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 456/3843/20 (провадження № 61-2428св22) – http://surl.li/izjcf