Тривалість та системність протиправної поведінки підтверджує вірогідність вчинення психологічного та фізичного насильства щодо заявника, що є необхідною умовою застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству
Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2023 року у справі № 165/1696/22
Короткий зміст заяви:
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2.
Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 12 листопада 1994 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 26 листопада 2020 року у справі № 165/582/20. У шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_3. Зазначала, що вже тривалий час вона потерпає від психологічного та фізичного насильства зі сторони ОСОБА_2. Останній регулярно чинить щодо неї неправомірні дії, у зв`язку з чим вона з січня 2020 року проживає в квартирі свого брата ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5, що складає для них великі незручності.
Вказувала на те, що з приводу нанесення ОСОБА_2 їй тілесних ушкоджень вона неодноразово зверталася до відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського районного відділу поліції ГУПН Волинської області.
Зокрема, 14 січня 2020 року ОСОБА_2 за місцем їх спільного проживання, з мотивів особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, під час словесного конфлікту, схопив її за шию правою рукою, після чого наніс декілька ударів в область правої та лівої рук і удари в ліву частину спини, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вироком Нововолинського міського суду від 28 січня 2022 року у справі № 165/582/20 ОСОБА_2 був визнаний винним за частиною першою статті 125 КК України, а 15 грудня 2021 року працівниками поліції відносно останнього був складений адміністративний протокол за частиною першою статті173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства). У зв`язку з викладеним ОСОБА_2 перебуває на обліку у ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області як кривдник.
Зазначала, що вона побоюється за своє здоров`я та життя і здоров`я їх спільної дочки. Враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, психологічного стану здоров`я дочки, обґрунтованість ризиків та підставність застосування до ОСОБА_2 спеціальних заходів захисту щодо протидії домашньому насильству, положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», просила видати стосовно ОСОБА_2 обмежувальний припис, яким встановити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на останнього наступних обов`язків: заборонити ОСОБА_2 перебувати із нею та дочкою за їх фактичним місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1; заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань 200 метрів до місця її проживання (перебування) та місця проживання дочки.
Обмежувальний припис просила видати на максимальний строк, а саме шість місяців.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням міського суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, заяву ОСОБА_1 задоволено. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2, встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 з покладенням на нього таких обов`язків:
1. Заборонено наближатися ближче ніж на 200 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та місця проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1;
2. Заборонено перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 та місця проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме за адресою: АДРЕСА_1.
Встановлено строк дії обмежувального припису терміном на 6 місяців, який рахувати з дня ухвалення рішення суду. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані заявником до суду письмові документи підтверджують факти систематичного вчинення щодо ОСОБА_1 психологічного та фізичного насильства з боку колишнього чоловіка, їх тривалий характер, існування високого ризику вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів:
ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи, чим позбавив його права на доступ до правосуддя і справедливий й публічний розгляд справи.
Апеляційний суд, переглядаючи справу за його апеляційною скаргою, на процесуальні порушення суду першої інстанції уваги не звернув та дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначеної на 18 липня 2022 року. При цьому посилався на обмежені законом строки розгляду справ про видачу обмежувального припису та необхідність у зв`язку з цим термінового повідомлення учасників справи, а тому вважав, що повідомлення судом першої інстанції про дату, час та місце судового засідання за допомогою смс-повідомлення відповідає положенням статті 128 ЦПК України.
ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами вчинення ним домашнього насильства щодо неї. Вказував на те, що з 14 січня 2020 року минув тривалий час, фактів його протиправної поведінки протягом цього часу заявником не наведено, а тому висновки судів про необхідність захисту заявниці від психологічного насильства не відповідають обставинам справи, оскільки жодних тривалих та систематичних дій щодо заявниці або його дочки він не вчиняв, його дружина з дочкою пішла до матері та там перебувала тривалий час, ніякого спілкування з нею не відбувалось, а 10 грудня 2021 року вона прийшла і одразу влаштувала сварку та викликала поліцію, яка склала протокол про те, що він її не пускав додому.
З 18 липня 2022 року він вимушений проживати у сестри в селі, оскільки іншого житла не має. Спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу. Фактично між ним та ОСОБА_1 існує спір щодо спільного майна подружжя, оскільки остання не визнає його право на частину квартири та має намір виселити його з неї, для цього 05 вересня 2022 року звернулася до Нововолинського міського суду Волинської області з позовом до нього про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, примусове виселення, стягнення витрат на утримання квартири (справа № 165/2357/22).
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19 (провадження № 61-21638св19), від 09 лютого 2022 року у справі № 607/10853/21 (провадження № 61-20491св21), від 23 липня 2020 року у справі № 138/2655/19 (провадження № 61-3154св20).
Позиція Верховного Суду:
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що заявник довела факт систематичного вчинення щодо неї психологічного та фізичного насильства з боку колишнього чоловіка, його тривалий характер, існування високого ризику вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 як жертва домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскільки неодноразові факти звернення заявника до органів поліції, ігнорування ОСОБА_2 застосованих заходів впливу до нього, повторюваність вчинення ним протиправних дій щодо ОСОБА_1 дають підстави вважати вірогідним продовження чи повторне вчинення кривдником до неї психологічного насильства.
Тривалість та системність протиправної поведінки підтверджує вірогідність вчинення ОСОБА_2 психологічного та фізичного насильства щодо заявника, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Врахувавши наявність тривалого конфлікту між сторонами, небажання його врегулювання, неодноразове застосування психологічного та фізичного насильства й вірогідність його продовження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про необхідність у видачі обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 на термін шість місяців.
Перевіряючи доводи ОСОБА_2 про те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Частиною другою статті 128 ЦПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
У справі, яка переглядається, ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 15 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 18 липня о 14 год 00 хв за участю заявника, заінтересованої особи та їх представників.
Згідно з довідкою про доставку смс-повідомлення від 15 липня 2022 року ОСОБА_2 повідомлений про час, місце та дати на номер телефону НОМЕР_1. 18 липня 2022 року суд першої інстанції ухвалив рішення за відсутності сторін.
Відповідно до частин одинадцятої, тринадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Встановлено, що у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_2 про бажання отримувати повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії за допомогою засобів мобільного зв`язку, отже, відправлення судом смс-повідомлення на номер 380962467113 не може вважатися належним повідомленням ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи. Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21 (провадження № 61-11611св22).
За таких обставин Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права. Проте, заявник не був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, зокрема заявляти клопотання, надавати суду докази, які не міг подати до суду першої інстанції, тощо. Отже, недоліки провадження в суді першої інстанції могли бути усунуто та усунуто під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Подібні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 07 червня 2021 року у справі № 643/2637/16-ц (провадження № 61-17945св19).
Висновок:
У зв`язку з наведеним Верховний Суд вважає, що порушення, допущені судом першої інстанції, не можуть бути достатньою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки заявник брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, а тому такі порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції, були усунуті апеляційним судом. Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що заборона перебувати у місці проживання - перебування заявниці, у квартирі АДРЕСА_1 , порушує його право проживання у цій квартирі, а іншого житла він не має, колегія суддів відхиляє, оскільки тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається. Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2023 року у справі № 165/1696/22 - http://surl.li/jyqzw