Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 03 липня 2013 року вона позичила ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 70 000 доларів США, які він зобов’язувався повернути у строк до 02 липня 2019 року, про що склав розписку. 30 червня 2016 року вона позичила ОСОБА_2 ще 20 000 доларів США, які він зобов’язувався повернути у строк до 29 червня 2019 року, про що також склав розписку.

Вказувала, що 29 грудня 2020 року ОСОБА_2 частково виконав взяті на себе зобов’язання за договором від 03 липня 2013 року, повернувши їй 5 000 доларів США. Разом з тим, іншу частину боргу у сумі 85 000 доларів США не повернув.

Зазначала, що під час укладання вищезазначених договорів позики ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 і позичені кошти використовував в інтересах сім’ї, зокрема для купівлі та подальшого ремонту квартири АДРЕСА_1, на що ОСОБА_3 надавала свою згоду.

Вказувала, що у зв’язку з тим, що відповідачі у визначений договором строк не повернули кошти, вона має право на стягнення з них 85 000 доларів США боргу та трьох відсотків річних у сумі 4 456,03 доларів США, а саме за користування коштами у сумі 20 000 доларів США у період з 30 червня 2019 року до 26 лютого 2021 року у сумі 999,45 доларів США; за користування коштами у сумі 70 000 доларів США у період з 03 липня 2019 року до 29 грудня 2020 року у сумі 3 141,37 доларів США; за користування коштами у сумі 65 000 доларів США у період з 30 грудня 2020 року до 26 лютого 2021 року у сумі 315,21 доларів США.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно вказану суму заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 03 липня 2013 року та від 30 червня 2016 року у розмірі 85 000 доларів США та 3% річних у розмірі 115 268,94 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довела передачу ОСОБА_2 грошових коштів у борг, а останній не виконав належно свого обов’язку з повернення коштів.

При цьому, суд вважав недоведеним солідарний обов’язок щодо повернення коштів у відповідачів, оскільки не встановлено, що отримана сума коштів була використана в інтересах сім’ї, а не у власних інтересах ОСОБА_2 .

Крім того, суд вважав, що три відсотки річних необхідно стягувати в національній валюті – гривні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції:

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 3% річних змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 4 448,63 доларів США. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що районним судом правильно були встановлені обставини справи щодо наявності непогашених зобов’язань відповідача перед позивачем, проте суд помилково стягнув три відсотки річних у гривні, оскільки борг ОСОБА_2 отримував у доларах США, тому й відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України повинна нараховуватися та стягуватися в цій валюті, що відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, апеляційний суд, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), вважав, що оскільки позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 надавала письмову згоду на укладання договорів позики в інтересах сім’ї з метою використання отриманих у борг коштів для задоволення потреб сім’ї, то суд першої інстанції обґрунтовано констатував про відсутність у відповідачів солідарного обов’язку повернення боргу за договорами позики.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), надавши значення виключно факту надання письмової згоди другим з подружжя для вирішення питання наявності солідарного обов’язку з повернення боргу, не врахувавши належно норми частини другої статті 65 СК України про те, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Суди не встановили тієї обставини, на що були витрачені  ОСОБА_2 отримані у борг кошти: в інтересах сім’ї, чи у власних інтересах, що є ключовим для правильності визначення солідарного обов’язку колишнього подружжя. При цьому, суди безпідставно не взяли до уваги докази того, що кошти були витрачені на квартиру та ремонт в ній, яка була придбана відповідачами за час шлюбу.

Позиція Верховного Суду:

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.

Разом із тим, нормами ЦК України та СК України прямо не врегульовано питання поділу боргового зобов`язання між колишнім подружжям.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв’язку, і характер такого зв’язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім’ї. Тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім’ї.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об’єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об’єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору – інтереси сім’ї, а не власні, не пов’язані із сім’єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Отже, за спільними зобов’язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов’язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов’язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї.

Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов’язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї, якщо питання про поділ цих зобов’язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Висновок:

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що ненадання письмової згоди другого з подружжя на отримання позики саме по собі не вказує на відсутній солідарний обов’язок повернення боргу за договором позики.

Проте, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, правильно вказав, що позивачем у цій справі не доведено належними та достатніми доказами укладення ОСОБА_2 договорів позики саме в інтересах сім’ї, а не у власних, не пов’язаних із сім’єю інтересах самого позичальника, як і не підтверджено дійсне використання одержаних за договором коштів в інтересах сім’ї, а не у власних, не пов’язаних із сім’єю інтересах одного з подружжя.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили тієї обставини, на що ОСОБА_2 були витрачені отримані у борг кошти: в інтересах сім’ї, чи у власних інтересах, що є основним для правильності визначення солідарного обов`язку колишнього подружжя, оскільки відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, у цьому випадку, саме на позивача покладено обов’язок доведення таких обставин, так як саме позивачка звернулася до суду з позовом та заявила відповідні позовні вимоги, які повинна була довести, що було її процесуальним обов’язком. Інше тлумачення цієї обставини буде свідчити про безпідставний перерозподіл тягаря доказування, що не узгоджується з нормами процесуального права.

При цьому, доводи заявника про те, що суди безпідставно не взяли до уваги докази того, що кошти були витрачені на квартиру та ремонт в ній, яка була придбана відповідачами за час шлюбу, є безпідставними, оскільки суди взяли до уваги такі докази та їм була надана відповідна правова оцінка в сукупності з усіма наданими сторонами доказами та приведеними доводами й обґрунтуваннями.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову – без змін.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 489/1101/21 – http://tinyurl.com/ycxzjdws