Справи у спорах про зменшення розміру аліментів мають розглядатися судом за правилами загального позовного провадження

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2009 року з нього стягуються на користь ОСОБА_5 (на теперішній час прізвище - ОСОБА_6 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 травня 2009 року до досягнення повноліття дитини (справа № 2-849/2009).

Судовим наказом Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2020 року з нього стягуються на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 липня 2020 року і до повноліття дитини (справа № 682/1384/20).

За вищезазначеними судовими рішеннями він сплачує аліменти на двох дітей у розмірі половини заробітку (доходу), хоча цей розмір не повинен перевищувати третини заробітку (доходу), тобто по 1/6 частки на кожну дитину.

На сьогодні його матеріальне становище погіршилося, на його утриманні перебувають батьки-пенсіонери та неповнолітній син дружини від першого шлюбу, він хворіє, несе витрати на лікування та сплату комунальних послуг. Він неспроможний сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, а заборгованість за аліментами покривається за рахунок кредитних коштів. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зменшити розмір аліментів, які визначені судовими рішеннями, та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі по 1/6 частині заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням міськрайонного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів зміни обставин, що існували на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, визначені статтею 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення міськрайонного суду скасовано.

Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2009 року у справі № 2-849/2009 і за судовим наказом Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 липня 2020 року у справі № 682/1384/20.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до повноліття дитини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справи у спорах про зменшення розміру аліментів мають розглядатися судом за правилами загального позовного провадження, відповідно до статті 274 ЦПК України. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані правові норми та розглянув справу про зменшення розміру аліментів у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що у силу пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Разом з тим, змінився матеріальний та сімейний стан ОСОБА_1, погіршилося його здоров`я, що є підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та вказав, що у даній справі спір підлягає розгляду у порядку загального позовного провадження. Згідно частини шостої статті 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому, вважають, відповідно до вимог статті 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Надані позивачем докази про його доходи свідчать про достатній рівень грошового забезпечення та спроможність сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Довідки від 2019 року про проведення медичних обстежень ОСОБА_9 не свідчать про суттєве погіршення його стану здоров`я, що могло б вплинути на виконання ним зобов`язань по сплаті аліментів.

Донька ОСОБА_2, з якою позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі та разом проживає, - ОСОБА_8, також проживає разом із ним і перебуває на його повному утриманні. Зазначена обставина не повинна ставити доньку ОСОБА_7, у гірше матеріальне становище, порівняно із ОСОБА_8, оскільки відносно обох своїх дітей позивач має рівні обов`язки, у тому числі і щодо утримання.

Вважає, що зміна сімейного стану позивача, а саме укладення шлюбу з іншою жінкою, народження дитини від іншого шлюбу, не є підставою для зміни (зменшення) розміру аліментів, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами погіршення у зв`язку з ним його майнового стану, а наявність дітей, на користь яких за рішеннями судів стягуються аліменти на їх утримання, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. При цьому посилались на відповідну практику Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду:

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, він сплачує аліменти на двох дітей у розмірі половини заробітку (доходу), хоча цей розмір не повинен перевищувати третини заробітку (доходу), тобто по 1/6 частки на кожну дитину. Також він хворіє, несе витрати на лікування та сплату комунальних платежів, у нього виникли кредитні зобов`язання. Також на його утриманні перебувають батьки-пенсіонери та неповнолітній син дружини від першого шлюбу.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що після ухвалення

29 травня 2009 року судового рішення про стягнення аліментів на дочку ОСОБА_7 , сімейний стан та матеріальне становище позивача змінилося у зв`язку з народженням у другому шлюбі доньки ОСОБА_2 , що на підставі положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.

Верховний суд зазначає, що вищевказана обставина відповідно до положень статті 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Так, конструкція зазначеної статті визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22).

Також стан здоров`я ОСОБА_1 погіршився, він хворіє на ряд хронічних захворювань і несе витрати на лікування та сплату комунальних платежів, у нього виникли кредитні зобов`язання. Ці докази судом досліджено.

Висновок:

У даній справі правильно встановлено наявність підстав для зміни розміру аліментів: зміна матеріального та сімейного стану, а також погіршення здоров`я.

Скасовуючи рішення суду першої та задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що змінився матеріальний та сімейний стан ОСОБА_1 , погіршилося його здоров`я, що є підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 1/4 на 1/6 частин.

Посилання у касаційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про те, що дана справа підлягає розгляду у порядку спрощеного провадження є безпідставні.

Відповідно до пункту 3 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України.)

Враховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі, вона є справою що виникають із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц - https://tinyurl.com/2ys8nfh8