Якщо у справі про розірвання шлюбу особа є громадянкою і України, і Республіки Польща та постійно проживає на території Республіки Польщі, ця справа є справою з іноземним елементом
Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2023 року у справі № 761/6102/22 (провадження № 61-10970св22)
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати шлюб, укладений між ним і ОСОБА_2 17 червня 1994 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 10 березня 2022 року відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в провадженні Окружного суду Варшава - Прага вже перебуває справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст рішення апеляційного суду:
Київський апеляційний суд постановою від 28 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2022 року - без змін. Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду адвокат, як представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва та постанову Київського апеляційного суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, адже не врахували, що сторони у справі є громадянами України, мають зареєстроване місце проживання в Україні, відповідно особистим законом подружжя є право України, а компетентним судом для вирішення спору про розірвання шлюбу - виключно суд України. Польський суд не є компетентним судом у цій справі, тому не може вирішувати спір про розірвання шлюбу між громадянами України.
Рішення суду про відмову у відкритті провадження у справі ухвалено за відсутності будь-яких належних доказів того, що в провадженні Окружного суду Варшава - Прага знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, і ця справа прийнята судом до розгляду. Поза увагою суду залишилася та обставина, що до Окружного суду Варшава -Прага звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , а не навпаки, тобто процесуальний статус учасників спорів різний, що виключає можливість застосування пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.
Визначаючи, матеріальне право якої держави підлягає застосуванню національним судом під час вирішення даного спору з іноземним елементом, слід керуватися правилами статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV). Визначаючи, чи є у подружжя спільний особистий закон, необхідно враховувати положення частини першої статті 16 Закону № 2709-IV, відповідно до якої особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, вказана обставина не заперечувалась сторонами під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Відповідач ОСОБА_2 у цій справі не бере участі як іноземець, оскільки вона є громадянкою України в розумінні Закону України «Про громадянство України». Незважаючи на наявність у ОСОБА_2 громадянства іншої держави, у правових відносинах з Україною вона визнається громадянкою України. Саме такий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про громадянство України» викладений у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 522/3693/19.
Положеннями Договору між Україною і Республікою Польщею про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-XII, врегульовано порядок вирішення справ в галузі сімейного права, зокрема, розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу проводиться згідно із законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи (п. 1 Договору). Вказаний Договір не передбачає компетенцію польського суду вирішувати спір про розірвання шлюбу між громадянами України, а навпаки імперативно вказує на юрисдикцію українського суду у даному спорі.
Позиція Верховного Суду:
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згоду на обов`язковість якого надано Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон № 2709-IV встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75 -77 Закону).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2709-IV встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Оскільки ОСОБА_2 є громадянкою і України, і Республіки Польща, та постійно проживає на території Республіки Польщі, що не заперечує позивач у цій справі, ця справа є справою з іноземним елементом.
Положеннями статей 60, 63 Закону № 2709-IV встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.
Відповідно до статті 26 Договору між Україною і Республікою Польщею про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-XII, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.
Якщо в момент порушення справи один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий - громадянином іншої Договірної Сторони, розірвання шлюбу проводиться згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої вони мають місце проживання. Якщо один з подружжя має місце проживання на території однієї Договірної Сторони, а другий - на території іншої Договірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, орган якої порушив справу.
У справах про розірвання шлюбу у випадку, передбаченому в пункті 1, компетентним є орган тієї Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя в момент порушення справи.
Відповідно до статті 75 Закону № 2709-IV підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що передбачено частиною другою статті 75 Закону № 2709-IV, а також пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України (принцип lis alibi pendens).
Висновок:
Встановивши, що з 09 лютого 2022 року у провадженні Окружного суду Варшава - Прага у Варшаві знаходиться справа № ІС 248/22 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у відкритті провадження у справі є законним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги про те, що, отримавши громадянство іншої країни, ОСОБА_2 автоматично не втратила українського громадянства, тому вона мала право на цей позов в Україні, не спростовують висновків судів, адже суди встановили, що вона подала до Окружного суду Варшава - Прага позов до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу 09 лютого 2022 року, тобто до подання ним 21 лютого 2022 року аналогічного позову до Шевченківського районного суду м. Києва.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2023 року у справі № 761/6102/22 (провадження № 61-10970св22) - https://cutt.ly/jwqsjzJZ