Спірне домоволодіння до виділення часток кожного з колишнього подружжя є спільним сумісним майном подружжя, а тому при здійсненні поділу будинковолодіння в натурі це право обох сторін підлягає припиненню

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 571/160/19

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. На обґрунтування позовних вимог вказувала, що із 31 серпня 1996 року вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 13 вересня 2018 року.

За період шлюбу у 2003 році ними за спільні кошти був придбаний об`єкт нерухомості - садибний (індивідуальний) житловий будинок з надвірними будівлями, житловою площею 51,3 кв.м та загальною площею 108,4 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , вартість якого становила 15 750,00 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку від 06 серпня 2003 року, посвідченим державним нотаріусом Рокитнівської державної нотаріальної контори Рівненської області Вітічак А. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1638. Даний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки домовитися з відповідачем про порядок поділу нерухомого майна не вдалося, ОСОБА_2 , уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила суд: 1) визнати за нею право власності на частину садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108.4 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) провести поділ садибного (індивідуального) житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108.4 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 за варіантом № 2 висновку експерта № EУ-21/20 від 30 жовтня 2020 року судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи; 3) виділити позивачці наступні приміщення: 1-1 - коридор площею 9,5 кв.м; 1-2 - котельня площею 8,2 кв.м; 1-3 - коридор площею 11,4 кв.м; 1-4 - туалет площею 2,5 кв.м; 1-5 - ванна площею 3,6 кв.м; 1 -6 - житлова, площею 11,0 кв.м; 1-9 - коридор, площею 4,3 кв.м, а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б), що становить 47,3 %; 4) стягнути з відповідача на її користь компенсацію за відхилення від ідеальних часток в сумі 21 438,00 грн; 5) припинити право власності ОСОБА_1 на частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням районного суду позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

Проведено поділ житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 за варіантом № 2 висновку експерта № EУ-21/20 від 30 жовтня 2020 року.

Виділено позивачу ОСОБА_2 частину житлового будинку, виділену на рис. 2 висновку експерта зеленим кольором (співвласник ІІ), до якої входять приміщення: 1-1 - коридор площею 9,5 кв.м; 1-2 - котельня площею 8,2 кв.м; 1-3 - коридор площею 11,4 кв.м; 1-4 - туалет площею 2,5 кв.м; 1-5 - ванна площею 3,6 кв.м; 1 -6 - житлова, площею 11,0 кв.м; 1-9 - коридор, площею 4,3 кв.м, а також надвірні будівлі і споруди: колодязь (Б), що становить 47,3 %. Виділено відповідачу ОСОБА_1 частину житлового будинку, виділену на рис. 2 висновку експерта синім кольором (співвласник І), до якої входять приміщення: 1-7 - житлова площа 26,2 кв.м;1-8 - житлова площа 14,1 кв.м; 1-10 - кухня, площею 17,6 кв.м, що становить 52,7%. Припинено право власності ОСОБА_1 на частку житлового будинку з надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 компенсацію за відхилення від ідеальних часток в сумі 21 438,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення районного суду змінено.

Викладено абзац шостий резолютивної частини в наступній редакції: «Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на житловий будинок із надвірними будівлями, загальною площею 108,4 кв.м, житловою площею 51,3 кв.м, який знаходиться в АДРЕСА_1 ». В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що спірне домоволодіння до виділення часток кожного з колишнього подружжя є спільним сумісним майном подружжя, а тому при здійсненні поділу будинковолодіння в натурі це право обох сторін підлягає припиненню.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

ОСОБА_1 в особі представника - адвоката засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення районного суду та постанову апеляційного суду. В касаційній скарзі представник відповідача просить судскасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Позиція Верховного Суду:

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені норми, у цій справі повинні застосовуватися положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - Кодекс про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який був чинним до 01 січня 2004 року.

Відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу (частина перша статті 29 КпШС України).

Таким чином, на момент придбання спірного житлового будинку діяли норми КпШС України, відповідно до частини першої статті 22 якого, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Вказане кореспондується зі статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), чинного з 01 січня 2004 року, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рівність прав подружжя на майно, набуте під час перебування у шлюбі, передбачено також статтею 70 СК України. Відповідно до частини другої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, вирішуючи спори між подружжям про майно, виходячи із аналізу зазначених норм, судам необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 також дійшов висновку, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

При цьому слід ураховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.

При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси обох сторін.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Виходячи з планування і розмірів приміщень, експерт запропонував два варіанти розподілу спірного житлового будинку з надвірними будівлями з компенсацією за відступ від частки.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, вважав що виділ частки, належної позивачеві, можливий відповідно до варіанту № 2 висновку експерта № EУ-21/20 від 30 жовтня 2020 року, який є найбільш прийнятний та ураховує інтереси обох сторін спору.

Висновок:

При таких обставинах, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанцій в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 571/160/19 - http://surl.li/kvmuh