Постанова Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 607/3234/23

Спір щодо способу та участі батьків у вихованні дитини не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису.

Співмешканець колишньої дружини заявника є вітчимом для неповнолітнього сина, а тому належить до встановленого статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» переліку осіб, до яких можливе застосування обмежувального припису.

1.Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2023 року заявник, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина (ОСОБА_2), звернувся до суду із заявою про видання обмежувального припису. Заява мотивована тим, що він і ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_2. ОСОБА_3 є співмешканцем його колишньої дружини ОСОБА_4.

Після розірвання шлюбу між заявником і колишньою дружиною виник спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина. У листопаді 2020 року рішенням суду визначено місце проживання малолітньої дитини разом із матір’ю. 26.04.2022 суд прийняв рішення про примусове відібрання неповнолітньої дитини у батька. Примусове виконання судового рішення про відібрання дитини відбулося 04.01.2023. Заявник вказував, що 04.01.2023 ОСОБА_3 завдав його сину тілесних ушкоджень і вчинив над ним психологічне і фізичне насильство. Зокрема, ОСОБА_3 під час виконання судового рішення, яким вирішено спір щодо визначення місця проживання дитини, не будучи учасником виконавчого провадження, силою відірвав дитину від крісла, на якому сиділа дитина у приміщенні відділку поліції, відмовляючись іти з матір’ю, і проти його волі виніс із приміщення, чим вчинив щодо його малолітнього сина домашнє насильство. Зазначав, що дитина не відвідує школу та відсутня за визначеним у рішенні суду місцем проживання. Із цього приводу він неодноразово звертався до правоохоронних органів, проте безрезультатно. 06.01.2023 заявник приїхав за адресою, визначеною судовим рішенням, щоб побачити сина, однак йому відкрив двері ОСОБА_3 та завдав тілесних ушкоджень, чим вчинив щодо нього домашнє насильство. Заявник вважав, що ризики повторного вчинення насильства щодо нього та його малолітнього сина дуже високі, тому просив встановити обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 шляхом застосування таких заходів тимчасового обмеження його прав: заборони наближатися на відстань ближче ніж 200 м до дитини строком на 6 місяців; заборони наближатися на відстань ближче ніж 200 м до заявника строком на 6 місяців; заборони наближатися на відстань ближче ніж 200 м до квартири, де має проживати дитина з матір'ю, строком на 6 місяців; заборони наближатися на відстань ближче, ніж 200 м до будинку, де проживають батьки колишньої дружини та де може перебувати дитина; заборони спілкування з дитиною та заявником строком на 6 місяців.

2.Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні заяви відмовлено. Рішення судів мотивовані тим, що заявник не надав доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 щодо нього та його сина фізичного чи психологічного насильства та не навів чинників і умов, які створюють або можуть створювати у майбутньому небезпеку для них, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Наведені факти свідчать лише про наявність конфлікту та особистих неприязних стосунків між сторонами, наявність спору щодо способу та участі батьків у вихованні дитини, тому такий спір не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису. ОСОБА_3 не входить до переліку осіб, передбаченого статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а тому його конфлікт із заявником не може кваліфікуватися, як домашнє насильство в розумінні цього Закону.

3.Позиція Верховного Суду та нормативно правове обґрунтування

Встановивши, що місце проживання дитини за рішенням суду визначене разом з матір’ю (колишня дружина заявника), 26.04.2022 суд прийняв рішення про примусове відібрання неповнолітнього сина у батька, внаслідок чого і відбувалися події 04.01.2023 за участю відповідних органів, що свідчить про наявність конфлікту та особистих неприязних стосунків між сторонами, наявність спору щодо способу та участі батьків у вихованні дитини, суди першої й апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що цей спір не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису. Заявник не надав доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_3 щодо нього та його сина фізичного чи психологічного насильства та наявності чинників, які створюють або можуть створювати у майбутньому небезпеку для цих осіб, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що ОСОБА_3 не належить до переліку осіб, визначеного статтею 3 Закону України №2229-VIII, є неправильним, оскільки ОСОБА_3 як співмешканець колишньої дружини заявника є вітчимом для неповнолітнього сина, а тому належить до встановленого статтею 3 Закону України №2229-VIII переліку осіб, до яких можливе застосування обмежувального припису. Разом з тим помилкове зазначення у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень про те, що ОСОБА_3 не належить до переліку осіб, визначеного статтею 3 Закону України №2229- VIII, як одна з підстав для відмови у задоволенні заяви, не вплинуло на правильність вирішення справи по суті заявлених вимог, а тому Верховний Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваних судових рішень у мотивувальних їх частинах шляхом виключення посилання судів на те, що ОСОБА_3 не належить до переліку осіб, визначеного статтею 3 Закону України №2229-VIII, як підстави для відмови у задоволенні заяви. В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду залишена без змін.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://tinyurl.com/3e8fddmr

Більше правових позицій у справах щодо стягнення аліментів можна знайти у Бюлетені Комітету НААУ з питань сімейного права (інформаційний дайджест у сфері сімейного права) за IV квартал 2023 року. Випуск 15. http://tinyurl.com/58p535jc