Вище уже зазначалось, про те, що в Україні лише суд може вирішити питання про повернення дитини в державу постійного проживання або відмовити у її поверненні за наявності підстав, передбачених Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (надалі – Конвенція).

Процедура подачі та розгляду заяв про сприяння поверненню дитини, поданих на підставі Конвенції, в Міністерстві юстиції України, викладена в розділі 4 цих методичних рекомендацій.

У разі, якщо заява подається через Міністерство юстиції України, то з врахуванням статті 7 та 10 Конвенції Мін’юстом та територіальним органом Мін’юсту вживаються заходи з мирного врегулювання питання про повернення дитини.

У разі, коли мирним шляхом не вдалося вирішити порушене питання, заява подається до суду для вирішення справи по суті.

Територіальний орган Міністерства юстиції України на підставі довіреності подає позов до суду про повернення дитини та забезпечує представництво інтересів заявника в суді.

У разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив приватного представника у спорі про повернення дитини в іноземну державу – представництво інтересів заявника Міністерством юстиції України, його територіальними органами чи адвокатом призначеним системою БППД не здійснюється, а усі процесуальні дії вчиняються безпосередньо таким заявником та його представником.

Справи про повернення дитини до іноземної держави розглядаються в Україні в загальному позовному провадженні у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. У контексті Конвенції, процесуального статусу позивача набуває заявник, а відповідача – особа, що здійснила переміщення та(або) утримання та у якої знаходиться дитина. Окрім цього, в якості третьої особи, що не заявляє вимог на предмет спору, дуже часто залучається орган опіки та піклування за фактичним місцем знаходження дитини в Україні, хоча участь органу опіки та піклування з урахуванням статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді цієї категорії справ є не обов’язковою.

Предметом позовних вимог у справах про повернення дитини є:

·визнання незаконним вивезення та/або утримування дитини на території України;

· забезпечення повернення її до постійного місця проживання.

У вказаній категорії спорів можливе подання позовної заяви згідно правил загальної підсудності – за місцем проживання відповідача, або ж за правилами альтернативної підсудності – за місцезнаходженням міністерства або його територіальних органів, у разі, якщо заява подається Міністерством юстиції України в інтересах і за довіреністю позивача, який не має в Україні зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Щодо судового збору, то згідно п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Компетенція суддів, якість винесених рішень у цій категорії справ є дуже важливою складовою формування позитивного іміджу України на міжнародній арені у зв’язку з належним застосуванням положень Конвенції.

Враховуючи ключову роль судів у вирішенні справ на підставі Конвенції, Гаазька конференція з міжнародного приватного права підтримує діяльність Міжнародної гаазької мережі суддів (International Hague Network of Judges).

Метою Мережі є створення можливості для прямої комунікації і поглиблення взаємодії між суддями договірних держав, залученими до реалізації Конвенції, покращення судової практики при застосуванні її положень, прискорення оперативного вирішення питань, пов’язаних із забезпеченням прав дітей.

Державам рекомендують, щоби голови судів чи інші посадові особи – залежно від особливостей правової системи – визначили одного чи декількох суддів і надали їхню контактну інформацію для взаємодії з центральними органами, суддями у своїй державі та суддями інших держав при розгляді сімейних справ з іноземним елементом, у першу чергу, з питань застосування Конвенції 1980 року. Наразі мережа налічує 139 контактних суддів з 86 держав-учасниць Конвенції.

Детальна інформація щодо визначення та діяльності учасників Міжнародної гаазької мережі суддів (так званих «контактних суддів») міститься в Посібнику «Пряма суддівська взаємодія», розміщеному на сайті Гаазької конференції (https://www.hcch.net/en/publications-and-studies/details4/?pid=6024).

З метою сприяння взаєморозумінню положень Конвенції та належній практиці, в тому числі судовій, що є важливим елементом ефективної роботи Конвенції під егідою Гаазької конференції з міжнародного приватного права у 1999 році створено електронну базу даних судових рішень, винесених в державах-учасницях на підставі Конвенції – ІНКАДАТ (INCADAT) (https://www.incadat.com/en). Вказана база даних рекомендується для вивчення судової практики в різних юрисдикціях юристами, практиками, суддями, співробітниками центральних органів.

З методичними рекомендаціями «СПОРИ ПРО МІЖНАРОДНЕ ВИКРАДЕННЯ ДІТЕЙ» можна ознайомитись за посиланням: http://tinyurl.com/34e5va3r

Методичні рекомендації підготовлені колективами Комітету НААУ з сімейного права, Вищої школи адвокатури та Міністерства юстиції України