Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК (п. 21 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику в справах про спадкування»).

Разом з тим у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Таким чином, для отримання права на спадкування у випадку смерті жінки чи чоловіка, які проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою, потрібне звернення особи до суду для встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

У цьому контексті варто пам’ятати про положення ст. 1258 ЦК України, відповідно до якого спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Отже, перед зверненням до суду щодо окресленого питання варто врахувати, чи є у померлого інші потенційні спадкоємці, до яких черг спадкування за законом вони належать, чи приймають вони спадщину, чи є підстави для усунення їх від права спадкування. 

У ситуації наявності у спадкодавця спадкоємців першої, другої чи третьої черги за законом або ж оформлення ним заповіту на іншу людину, визнання в судовому порядку факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини не надасть зацікавленій особі права на спадкування. Разом з тим встановлення факту проживання однією сім’єю може надати їй підстави для застосування положень ст. 74 СК України, відповідно до яких: якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

У зв’язку з цим особа, яка проживала з померлим однією сім’єю, але не перебувала у шлюбі з ним, має право вимагати і визнання права власності на майно померлого як частку у праві спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу, та виключення такого майна зі спадкової маси.

Окреме VS позовне провадження?

Стаття 293 ЦПК України визначає, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, до яких може належати і встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Разом з тим:

● у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов’язується з наступним вирішенням спору про право (постанова Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»);

● справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними (п. 2 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Верховний Суд у постанові від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц провадження № 61-39374св18 вказує: «Відмовляючи у відкритті окремого провадження у справі, у судовому рішенні має бути вказано, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявниці на прийняття спадщини». У постанові від 12.03.2020 року у справі № 653/4595/17, провадження № 61-46648св18 Верховний Суд також зазначає: «Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов’язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Оскільки із заяви про встановлення факту вбачається, що заявник фактично претендує на подальше оформлення спадщини, а у спадкодавця наявними є і інші спадкоємці, залишення заяви без розгляду у зв’язку з наявністю спору про право відповідає положенням закону».

Таким чином, у разі наявності інших спадкоємців, які заперечують щодо прав на спадкування вашого клієнта, факт проживання чоловіка та жінки однією сім’єю має встановлюватися судом у позовному провадженні, оскільки наявним є спір про право.

Окрім цього, в порядку позовного провадження буде розглядатись питання встановлення факту проживання однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, коли також пред’являються вимоги щодо майна померлого в порядку ст. 74 СК України.

Підсудність: загальна VS виключна?

Підсудність справи буде залежати від того, як сформовані позовні вимоги та чи пов’язані вони з нерухомим майном.

За загальним правилом відповідно до частини першої ст. 27 ЦПК України позов пред’являється до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання фізичної особи.

Однак у випадку, якщо спір виникає з приводу спадщини, до якої входить нерухоме майно та позовні вимоги його стосуються (наприклад, заявляються вимоги про визнання права власності на таке майно) – застосовуються правила виключної підсудності (ст. 30 ЦПК України) та позов пред’являється за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

У випадку відкриття провадження з порушенням правил підсудності ухвалу суду можна оскаржити в апеляційному порядку. Рішення суду апеляційної інстанції з цього питання є остаточним та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Учасники справи

Відповідачами у випадку розгляду справи в позовному провадженні є інші спадкоємці померлого, оскільки саме на їхні спадкові права буде мати вплив вирішення справи надалі.

У разі, якщо позивачу не відомо про інших спадкоємців у справі та у зв’язку з нотаріальною таємницею, отримати такі відомості самостійно неможливо, матеріали спадкової справи (копію) витребовують відповідно до ухвали суду.

У випадку відсутності інших спадкоємців існує судова практика щодо залучення відповідачем у справі відповідного органу місцевого самоврядування, оскільки територіальна громада відповідно до ст. 1277 ЦК України може претендувати на спадкове майно, яке розташоване на її території, як на відумерлу спадщину.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у цій категорії справ, як правило, залучають нотаріуса, який відкрив спадкову справу після смерті жінки чи чоловіка, які проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою. За клопотаннями сторін суд витребовує у нотаріуса матеріали спадкової справи, вживає заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусу вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо спадкового майна протягом часу судового розгляду, а набрання рішенням законної сили, впливає на коло спадкоємців у справі та видання нотаріусом свідоцтва про право на спадщину надалі. У зв’язку з цим у нотаріуса може бути наявна процесуальна заінтересованість у результатах розгляду такої категорії справ.

Доказування

● При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої ст. 3 СК України про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом (постанова Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування»).

● Обов’язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім, власне, факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 695/1732/16-ц, провадження № 61-38901св18).

Таким чином, доказуванню у цій категорії спорів підлягає факт спільного проживання зі спадкодавцем по день його смерті однією сім’єю як чоловіка і жінки, у тому числі пов’язаність спільним побутом, взаємними правами та обов’язками тощо, що може бути підтверджено доказами:

- проживання за однією адресою (відмітка у паспорті про реєстрацію місця проживання чоловіка/жінки за місцем проживання померлого спадкодавця, довідка про склад сім’ї, показання свідків тощо).

При цьому у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання зі спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем (п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем (постанова Верховного Суду від

04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18);

- народження спільних дітей, участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні;

- спільного придбання рухомого та нерухомого майна, його належності чоловіку/жінці на праві спільної власності;

- спільного ведення бізнесу;

- укладення чоловіком/жінкою договорів дарування, страхування, медичного та туристичного обслуговування, банківського вкладу тощо на користь іншого;

- наявності спільних рахунків у банківських установах, зазначення чоловіка/жінки майновим поручителем за кредитними зобов’язаннями тощо;

- спільної участі чоловіка/жінки у питаннях життєзабезпечення сім’ї – оплати комунальних послуг, купівлі продуктів харчування та інших необхідних товарів, техніки, здійснення ремонту тощо;

- спільно проведеного дозвілля, у тому числі спільного бронювання та оплати квитків, житла, укладення договорів на туристичне обслуговування, наявності однакових відміток у паспорті для виїзду за кордон тощо;

- наявності спільних фотографій, дописів та іншої інформації у соціальних мережах та вебсайтах;

- догляду під час хвороб, понесених витрат на лікування, на організацію та проведення похорону, догляду за місцем поховання тощо.

У цій категорії спорів також часто використовується такий засіб доказування, як покази свідків, якими можуть бути родичі, сусіди, спільні друзі тощо. Однак, як зазначає Верховний Суд, покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц, провадження № 61-2080св18).

Доказуванню підлягатиме і віднесення майна померлого до об’єктів права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які перебували у фактичних шлюбних відносинах:

- саме лише перебування у шлюбних відносинах без установлення факту ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15);

- для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно (постанова Верховного Суду України від 20.02.2012 у справі № 6-97цс11).

Встановленню судом підлягає і те, чи перебували чоловік і жінка під час фактичних шлюбних відносинах у зареєстрованих шлюбах з іншими особами. Так, аналіз ст. 74 СК України дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 759/4596/18, провадження № 61-3852св19).

До заяви також додаються докази звернення чоловіка/жінки до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, письмове повідомлення нотаріуса про необхідність підтвердження факту спільного проживання однією сім’єю зі спадкодавцем у судовому порядку та правовстановлювальні документи на спадкову масу у разі їх наявності в потенційного спадкоємця.

Позовні вимоги

Позовні вимоги у цьому спорі можуть бути сформовані таким чином:

- встановити факт проживання Особи 1 та Особи 2 однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини після смерті Особи 2, а саме з _ по _.

Окрім цього, у зв’язку з тим, що відповідно до ст. 74 СК України майно, набуте чоловіком та жінкою за час спільного проживання без реєстрації шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності та на нього поширюються положення глави 8 СК України, також можуть пред’являтися позовні вимоги:

- визнати спільною сумісною власністю Особи 1 та Особи 2 майно, набуте ними під час спільного проживання однією сім’єю, а саме: _;

- у порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за Особа 1 право власності на 1/2 частки такого майна _;

- виключити зі спадкової маси у спадковій справі № _ у Спадковому реєстрі № _ таке майно: _.

Для уникнення ризиків несумлінних дій відповідача та нотаріуса щодо видання свідоцтва про право на спадщину до моменту ухвалення рішення у справі, яким може бути визначено коло спадкоємців, також можливе звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу вчиняти будь-які нотаріальні дії у спадковій справі щодо рухомого та нерухомого майна померлої особи.

Набрання законної сили рішенням суду у зазначеній категорії спорів є підставою для звернення до нотаріуса щодо оформлення свідоцтва про право на спадщину та (або) підставою набуття права власності на частку в майні померлого в порядку ст. 74 СК України.

Використані джерела:

● постанова Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику в справах про спадкування»

● постанова Пленуму ВСУ від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»

● Цивільний кодекс України

● Сімейний кодекс України

● Цивільний процесуальний кодекс України

● «Про судову практику у справах про спадкування» Постанова Верховного суду України від 30.05.2008 № 7

З методичними рекомендаціями «СПАДКОВІ СПОРИ У РАЗІ СМЕРТІ ОДНОГО З ПОДРУЖЖЯ: ЯК ЗАХИСТИТИ ІНТЕРЕСИ КЛІЄНТА?» можна ознайомитись за посиланням: http://tinyurl.com/5xrdmhtx

Методичні рекомендації підготували колективи Комітету з сімейного права НААУ та Комітету з цивільного права та процесу НААУ

Авторський колектив: Г. Гаро, Л. Гриценко, О. Мотилюк, В. Сандулєєва, Т. Денисова, О. Сєришева, О. Вікенфельд, Т. Жидачек