Лектор докладно проаналізував разом з учасниками спадкові спори в практиці Верховного Суду, а саме:

• 1. Визначальні ознаки спадкових спорів.
• 2. Ефективні стратегії адвоката у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
• 3. Позови кредиторів спадкодавця: як захиститися.
• 4. Підстави для визнання заповітів недійсними з урахуванням правових позицій Верховного Суду.
• 5. Застосування механізму тлумачення заповіту судом як ефективний спосіб захисту прав спадкоємців.

У рамках характеристики спадкових спорів в практиці Верховного Суду акцентовано на наступному:

1. Визначальні ознаки спадкових спорів:

• Підлягають вирішенню після відкриття спадщини;
• Однією із сторін є спадкоємець;
• Належать до виключної цивільної юрисдикції.

2. Ефективні стратегії адвоката у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (1270 ЦК України).

Початок перебіг строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою. Постанова Верховного Суду від 28 червня 2023 р., судова справа № 632/1693/21, провадження № 61-3816св23.

Способи визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини:

1. Нотаріальний – інші спадкоємці не заперечують;
2. Судовий – спір серед спадкоємців / до спадкування закликається один спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини.

Ефективний спосіб захисту:

Сама по собі позовна вимога про визнання поважними причин пропуску строку для прийняття спадщини, є неналежним способом захисту порушеного права. Постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 р., судова справа № 521/22063/20, провадження № 61-3760св23.

Належний відповідач:

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у таких спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Постанова Верховного Суду від 25 вересня 2023 р., судова справа № 641/5425/21, провадження № 61-2699св23.

Підстави для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини:

Суд може визначити спадкоємцю додатковий строк для прийняття спадщини, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Постанова Верховного Суду від 05 квітня 2023 р., судова справа №484/2167/22, провадження № 61-294св23.

З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини суд може визнати, зокрема:

• 1) тривалу хворобу спадкоємців;
• 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна;
• 3) складні умови праці, які, зокрема, пов’язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
• 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Пункт 39 Постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2024 р., судова справа № 599/254/22, провадження № 61-8807св24.

Відсутність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини:

Не є поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини:

• 1) юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини,
• 2) необізнаність особи про наявність спадкового майна,
• 3) похилий вік, непрацездатність,
• 4) невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину,
• 5) відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини,
• 6) проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Постанова Верховного Суду від 17 серпня 2023 р., судова справа № 626/274/22, провадження № 61-8694св23.

3. Позови кредиторів спадкодавця: як захиститися

Задоволення вимог кредитора спадкодавця:

1. Добровільне виконання обов’язку;
2. Виконання примусове на підставі рішення суду;
3. Виконання на підставі договору.

Умови задоволення позову кредитора спадкодавця до спадкоємців:

• пред’явлення кредитором письмової вимоги до спадкоємця про погашення боргів спадкодавця;
• дотримання строків пред’явлення такої вимоги;
• прийняття спадщини спадкоємцем у спосіб та строки, визначені цивільним законодавством;
• невиконання спадкоємцем обов’язку щодо задоволення вимог вимог кредитора шляхом одноразового платежу.

Спосіб захисту прав спадкоємців боржника:

• У разі пропуску кредитором іпотекодержателем визначеного у ст. 1281 ЦК строку пред’явлення вимог до спадкоємця, останній може ставити питання про припинення іпотеки.

Постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 р., судова справа № 490/5578/21, провадження № 61-4351св23. Постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 р., судова справа № 390/1205/191, провадження № 61-12022св203.

Способи захисту прав кредиторів спадкодавця:

• Спеціальний спосіб захисту прав кредиторів спадкодавця –звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі (ч. 2 ст. 1282 ЦК).

• Застосування правила ст. 1282 ЦК не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема про примусове виконання обов’язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК).

Постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024 р., судова справа № 508/713/19, провадження № 61-12549св23.

4. Підстави для визнання заповітів недійсними з урахуванням правових позицій Верховного Суду

• Заповіт визнається нікчемним в частині заповідання майна, власником якого заповідач не був і не мав права охопити заповітом права, які йому не належать. Постанова Верховного Суду від 01 травня 2024 р., судова справа № 501/4300/19, провадження № 61-17412св23.
• Обов’язок перевірки заповіту на предмет відповідності вимогам законодавства покладений на нотаріуса. У випадку, якщо нотаріус визнає заповіт як нікчемний, він відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину. Постанова Верховного Суду від 27 березня 2024 р., судова справа № 638/14198/18, провадження № 61-14390св20.
• Пред’являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним мають право виключно особи, суб’єктивні права яких виникають відповідно до норм книги 6 ЦК (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів) та порушені у зв’язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту. Постанова Верховного Суду від 03 липня 2024 р., судова справа № 465/2710/20, провадження № 61-3659св24.
• У справі за позовом заінтересованої особи (зокрема іншого спадкоємця) про визнання недійсним заповіту, належним відповідачем є особа, на користь якої складено заповіт, а не нотаріус чи нотаріальна контора. Постанова Верховного Суду від 21 лютого 2024 р., судова справа № 761/4564/19, провадження № 61-7082св23.

Недійсними є заповіти:

1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);

3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Постанова Верховного Суду від 29 листопада 2024 р., судова справа № 199/8568/18, провадження № 61-7186св24.

Які обставини впливають на оспорюваність заповіту?

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 2 ст. 1257 ЦК).

Тобто суд може визнати заповіт недійсним, якщо особа не усвідомлювала значення своїх дій, перебувала під фізичним або психологічним тиском, склала заповіт під дією обману, погрози, насильства, якщо дії особи були вимушені або з інших причин не відповідали реальній волі особи.

Постанова Верховного Суду від 27 березня 2024 р., судова справа № 638/14198/18, провадження № 61-14390св20.

5. Застосування механізму тлумачення заповіту судом як ефективний спосіб захисту прав спадкоємців

• Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням в ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов’язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частини заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини. Постанова Верховного Суду від 28 серпня 2024 р., судова справа № 755/21821/21, провадження № 61-1189св24.

• Суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов:

1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача;

2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту – спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача.

Постанова Верховного Суду від 28 серпня 2024 р., судова справа № 755/21821/21, провадження № 61-1189св24.

• Тлумачення заповіту може здійснюватися як при розгляді справи з такими позовними вимогами, так і при розгляді справ щодо спадкування без заявлення таких позовних вимог, що не буде виходом судами за межі позовних вимог. Постанова Верховного Суду від 01 травня 2024 р., судова справа № 501/4300/19, провадження № 61-17412св23.

• Відсутність у заповіті кадастрового номеру земельної ділянки та неправильне зазначення цільового призначення земельної ділянки не відміняє дійсної волі заповідача щодо настання реальних наслідків вчиненого ним правочину. За таких підстав Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду про тлумачення заповіту. Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2022 р., судова справа № 165/3014/20, провадження № 61-162587св21.

• Тлумачення заповіту судом не повинно замінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з’ясування волі заповідача після його смерті. Отже суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Постанова Верховного Суду від 28 серпня 2024 р., судова справа № 755/21821/21, провадження № 61-1189св24.

Першоджерело - https://tinyurl.com/ms47uxz2