Лекцію присвячено практиці Верховного Суду у спадкових справах, зокрема питанням:

• 1. Моменту виникнення права на спадщину.
• 2. Початку перебігу строку для прийняття спадщини.
• 3. Поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.
• 4. Місця відкриття спадщини.
• 5. Актуальним питанням спадкування згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
• 6. Поєднання права спадкоємця на спадкування за заповітом та за Законом.
• 7. Окремим аспектам спадкування з іноземним елементом.
• 8. Спадкування права на отримання соціальних виплат.

У рамках характеристики спадкових спорах акцентовано на наступному:

1. Момент виникнення права на спадщину

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у главі 29 ЦК України.

Постанова КЦС ВС від 22.013.2023 у справі № 463/6829/21-ц: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108654283.

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього. Установивши, що спірне майно вибуло на підставі спадкового договору, який у подальшому розірваний за рішенням суду, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивачки як спадкоємиці права витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України.

Постанова КЦС ВС від 08.06.2022 у справі № 278/185/20: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104728470.

2. Початок перебігу строку для прийняття спадщини

Початок перебігу строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою.

При визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила ч. 5 ст. 254 ЦК поширюються на будьякі сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб`єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Факт «що днем закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини є певна дата» не можна кваліфікувати юридичним фактом, який підлягає встановленню судом і має бути закріплений у вигляді висновку в резолютивній частині рішення суду, а є однією з обставин, що входить в предмет доказування і підлягає встановленню у справі, яка розглядається, та має зазначатися в описовій частині рішення суду. Тому вимога про встановлення зазначеного факту не підлягає розгляду в суді, що є підставою для закриттям провадження у цій частині вимог.

Постанова КЦС ВС від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97903488.

Щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини:

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК).

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Постанова ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24): https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 120396086.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо:

• 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
• 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

3. Поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини

Якщо строк для прийняття спадщини пропущений через те, що спадкоємиць не знав про спадкову масу і це єдина підстава пропуску строку, оскільки інших перешкод встановлено не було, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК  взагалі не застосовуються у цьому випадку. Постанова ВСУ від 26.09.2012 у справі № 6-85цс12. Постанова ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24): https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1486цс15, а також у постановах ВС від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18, від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18 та інших.

Необізнаність позивача про смерть батька, проживання в іноземній державі протягом тривалого часу не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.

Постанова КЦС ВС від 20.09.2023 у справі № 638/16540/20. Окрема думка судді Пророка В.В.: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114928948.

Неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Постанова КЦС ВС від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104644590.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Постанова КЦС ВС від 16.08.2023 у справі № 758/13293/18: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104644590.

Недобросовісна поведінка іншого спадкоємця, який успадкував за померлим спадкодавцем, щодо неповідомлення про факт смерті чи наявність інших спадкодавців при оформленні спадкової справи не є поважною причиною у розумінні ч. 3 ст. 1272 ЦК  для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Постанови ВС від 11.11.2020 у справі №750/262/20 та від 12.04.2021 у справі № 589/1863/13-ц.

Невиконання нотаріусом своїх зобов’язань, передбачених законом, з приводу повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини спадкодавця, жодним чином не впливає на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини спадкоємцем за законом. Постанова ВС від 01.06.2022 у справі № 148/1805/20.

4. Місце відкриття спадщини

Чинне законодавство не позбавляє спадкоємця права направити заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв’язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Постанова КЦС ВС від 09.02.2022 у справі № 709/769/19: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103132716.

Для спадкових правовідносин за правильно визначеним місцем відкриття спадщини факт її оформлення за неправильно визначеним місцем відкриття спадщини правових наслідків не породжує. Постанова КЦС ВС від 06.11.2019 у справі № 483/637/16-ц: https://reyestr.court.gov.ua/Review/85493136. Аналогічний висновок висловлено у постанові КЦС від 21.05.2020 у справі № 404/7795/17.

Щодо місця відкриття спадщини, яка знаходиться на непідконтрольній Україні території, то спадкоємець має право звертатися із заявою про прийняття спадщини в будь-якому місті на території України (вільній від окупації), до державного, приватного нотаріуса або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування. Постанова КЦС ВС від 13.11.2023 у справі № 638/7337/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114848910.

Звернення позивача із заявою про прийняття спадщини на території окупованої АРК не могло розцінюватися як належне, оскільки ця територія не контролюється органами державної влади України. Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що документи, надані позивачкою, були видані на тимчасово окупованій території посадовими особами органів, створених відповідно до законодавства російської федерації, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України свідчить про недопустимість вказаних доказів. Суд першої інстанції встановив, що належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про прийняття ОСОБА_1 спадщини за законодавством України, суду надано не було. За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позивачка не довела факт прийняття спадщини після померлої, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову. Постанова КЦС ВС від 28.06.2023 у справі № 524/1413/22: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111972525.

5. Актуальні питання спадкування згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК).

Тлумачення ч. 3 ст. 1268 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що законодавець встановив можливість прийняття спадщини постійним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини для будь-яких спадкоємців, в тому числі й обов`язкових спадкоємців. Тому обов`язковий спадкоємець може прийняти спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК.

Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. ЦК, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення. ОП КЦС відступила від висновків, викладених у постановах КЦС ВС від 04.09.2019 у справі № 450/328/15-ц, від 09.12.2020 у справі № 761/24381/14, від 08.09.2021 в справі № 2-93/2009, від 27.01.2021 у справі № 199/9931/15ц про те, що право на обовʼязкову частку у спадщині не входить до складу спадщини (спадкова маса) і не може бути передано спадкоємцеві у порядку спадкування. Постанова ОП КЦС ВС від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118868220.

6. Щодо поєднання права спадкоємця на спадкування за заповітом та за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу (ст. 1258 ЦК).

У першу чергу право на спадкування мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).

Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені ст. 1272 ЦК.

Факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом ( разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв`язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім`я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту (п. 72 Постанови ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24): https://reyestr.court.gov.ua/ Review/120396086.

ВП ВС відступила від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в Постанові  від 06.09.2017 у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:

• необізнаність  спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
• втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
• спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
• тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Постанова ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24): https://reyestr.court.gov.ua/Review/120396086.

Щодо зупинення строку для прийняття спадщини під час воєнного стану:

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (п. 3 постанови КМУ від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»).

Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини.

Законодавець як у ст. 1270 ЦК, так і в інших нормах ЦК, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;

Пункт 3 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 164 суперечить ст.ст. 1270, 1272 ЦК, а тому не підлягає застосуванню. Постанова КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 676/47/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108654283.

Факт відкриття спадкової справи нотаріусом за заявою, поданою з порушенням строку, не може свідчити про прийняття особою спадщини, оскільки повноваження щодо поновлення строку для прийняття спадщини надані виключно суду. Законодавець як у ст. 1270 ЦК, так і в інших нормах ЦК не передбачає допустимості існування такої конструкції, як «зупинення перебігу строку для прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо тривалості строку для прийняття спадщини. Постанова КЦС ВС 21.06.2023 у справі № 175/1404/19: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111742590.

7. Окремі аспекти спадкування з іноземним елементом

Іноземний елемент у спадкуванні може виражатися в одній з таких трьох ознак:

1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

2) спадщина знаходиться на території іноземної держави;

3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо).

За наявності хоча б однієї із вказаних ознак, до відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право» та міжнародних договорів.

Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (Мінська конвенція 1993 року, ратифікована Україною 10.11.1994).

Право спадкування нерухомого майна визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно (п. 2 ст. 45 Конвенції).

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, – правом України, тобто спадкування нерухомого майна здійснюється за матеріальним правом держави, на території якого це майно знаходиться (ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

01.12.2022 прийнято Закон України № 2783-ІХ «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

З 19.05.2024 Мінська конвенція вважається припиненою для України у відносинах з усіма її сторонами. Правове співробітництво у цивільних і кримінальних справах з Азербайджаном, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном та Грузією здійснюється на підставі двосторонніх міжнародних договорів України з відповідними державами, а також багатосторонніх міжнародно-правових інструментів, що діють в рамках Ради Європи, ООН, Гаазької конференції з міжнародного приватного права, чинних у відносинах з відповідними державами.

Відповідно до п. 1 Постанови КМ України від 04.02.2023 № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах її компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиль тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту смерті на території іноземної держави, виснувавши, що станом на день розгляду справи судами першої і апеляційної інстанцій свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації. Установивши, що свідоцтво про смерть видане на підставі законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, підстав для встановлення факту смерті немає. Постанова КЦС ВС від 15.08.2024 у справі № 643/8133/23: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121104460.

8. Спадкування права на отримання соціальних виплат

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК).

Тлумачення статті 1227 ЦК свідчить, що:

• цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сімʼї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум;
• право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сімʼї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту – смерті спадкодавця;
• необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає ім юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця.
• у членів сімʼї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум, оскільки таке право мав винятково спадкодавець, що був одержувачем таких виплат. Тому при застосуванні положень ст. 1217 ЦК слід відмежовувати ситуації, за яких члени сімʼї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень ст. 1227 ЦК ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Постанова ОП КЦС ВС від 14.02.2022 у справі Nº 243/13575/19; https://reyestr.court.gov.ua/Review/103844358.

Першоджерело - https://tinyurl.com/4y6ynmf5