Сімейні спори та встановлення “нетипових” фактів, що мають юридичне значення, у справах за участі військовослужбовців
Про сімейні спори та встановлення “нетипових” фактів, що мають юридичне значення, у справах за участі військовослужбовців розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету НААУ з питань сімейного права Лариса Гретченко під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
27.12.2024

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками сімейні спори та встановлення “нетипових” фактів, що мають юридичне значення, у справах за участі військовослужбовців, а саме:

1. Процесуальні особливості встановлення юридичних фактів в порядку окремого чи позовного провадження.

2. Військова частина як учасник справи та ініціатор оскарження судових рішень щодо прав та інтересів військовослужбовців.

3. Особливості встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем залежно від мети:

  • – спадкування,
  • – отримання одноразової грошової допомоги;
  • – соціального статусу і гарантій члена сім’ї;
  • – призначення пенсії по втраті годувальника.

4. “Нетипові” факти, що мають юридичне значення:

  • – встановлення факту самостійного виховання дитини,
  • – родинних відносин та перебування на утриманні,

5. Практика розгляду сімейних справ щодо дітей, за позовом, пред’явленим військовозобов’язаним чи військовослужбовцем.

У рамках характеристики “нетипових” фактів, що мають юридичне значення, у справах за участі військовослужбовців акцентовано на наступному:

1. Процесуальні особливості встановлення юридичних фактів в порядку окремого чи позовного провадження

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 р. у справі № 560/17953/21: Справи про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Це не залежить від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім’ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов’язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб’єктами владних повноважень.

ВП ВС відступила від висновків, викладених у:

● постанові ВП ВС від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц;

● постанові КЦС ВС від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц.

ВС/КЦС зазначав, що правова проблема постає під час дії правового режиму воєнного стану у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов`язані з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що перебували та перебувають на розгляді в судах та рішення у яких можуть бути винесені найближчим часом.

Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (який заявник указав зацікавленою особою) може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про що заявник вказав у заяві) і не пов`язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, тому, на думку колегії суддів КЦС/ВС, такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Розгляд справ окремого провадження має свої особливості, які не властиві та не притаманні адміністративному судочинству.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним, а судова практика щодо розгляду порушеного заявником питання в окремому провадженні з урахуванням мети встановлення відповідного факту та наявності або ж відсутності спору Верховним Судом ще не сформована, що свідчить про необхідність вирішення Великою Палатою Верховного Суду цих актуальних між`юрисдикційних питань.

Ухвала ВП ВС від 26.10.2023 р. у справі № 201/5972/22.

Окреме провадження як вид цивільного судочинства характеризується певною специфікою процесуальної форми, що зумовлена такими особливостями:

1) відсутність спору про право, яка водночас не виключає спору про факт, що полягає в неочевидності його існування;

2) особливий об`єкт судового захисту, яким є охоронюваний законом (законний) інтерес як потреба та прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, що може як опосередковуватися, так і не опосередковуватися певним суб`єктивним правом. Захист охоронюваного законом (законного) інтересу у справах здійснюється шляхом підтвердження судом наявності чи відсутності певного юридичної факту як підстави виникнення, зміни чи припинення неоспорюваних суб`єктивних прав;

3) спеціальна мета – підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Постанова КЦС/ВС від 10.01.2024 р. № 686/11198/22.

2. Військова частина як учасник справи та ініціатор оскарження судових рішень щодо прав та інтересів військовослужбовців

Встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця: військова частина – заявник.

Заінтересовані особи: Відділ ДРАЦС, дружина і діти загиблого.

Мета: для виключення військовослужбовця зі списків особового складу ЗСУ.

У випадку загибелі військовослужбовця, якщо тіло загиблого знаходиться на ТОТ, чинне законодавство не передбачає іншої підстави для закінчення військової служби та виключення загиблого військовослужбовця зі списків військової частини, ніж відповідне рішення суду про оголошення військовослужбовця загиблим.

Суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11.04.2019 року в справі № 490/342/17 та від 13.03.2024 року справа № 204/7924/23). За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі в зв`язку з воєнним діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт (медичний висновок про причину смерті, наявність тіла загиблого тощо), правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Зазначене ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду в постановах від 10.01.2024 року у справі №686/11198/22, від 26.02.2024 року у справі №686/9938/23, від 28.02.2024 року у справі №506/352/22, від 13.03.2024 року у справі №204/7924/24.

Рішення Вишгородського райсуд Київської області від 22.04.2024 р. Справа № 363/5328/23.

3. Особливості встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із загиблим військовослужбовцем залежно від мети:

  • – спадкування,
  • – отримання одноразової грошової допомоги;
  • – соціального статусу і гарантій члена сім’ї;
  • – призначення пенсії по втраті годувальника.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних.

Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

Джерело: постанова ВС від 10.03.2015 № 21-615а14.

У постанові від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 ВС підтвердив правомірність відмови у встановленні статусу члена сім`ї загиблого та видачі посвідчення, попри те, що позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статусу члена його сім`ї не мала.

У постанові від 09.09.2020 у справі № 205/5929/17 ВС висловив позицію, що Закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України.

Встановлення рішенням суду факту спільного проживання із загиблим військовослужбовцем може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (постанова ВС від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17).

Законодавством встановлено позасудовий порядок отримання статусу члена сім’ї загиблого захисника чи захисниці України. Рішення про відмову у наданні вказаного статусу може бути оскаржене у встановленому законом порядку, зокрема у порядку адміністративного судочинства (постанова ВС від 30.08.2023 у справі № 332/1267/23).

Судова практика:

  • Постанова ВП ВС від 23.01.2024 р. у справі № 523/14489/15-ц щодо встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу у спорі про поділ спільного сумісного майна подружжя https://reyestr.court.gov.ua/Review/116920101
  • Постанова ВС КЦС від 21.02.2024 р. у справі № 278/304/23 необхідність встановлення факту спільного проживання для отримання спадщини саме по собі не свідчить про наявність спору. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117340390
  • Постанова ВС КЦС від 20.03.2024 р. у справі № 233/61/23 встановити факт, що громадянин України у період з 12.03.2015 по 10.05.2015 на тимчасово окупованій території України (м. Макіївка, Донецька область, Україна) був незаконно позбавлений свободи учасниками незаконного збройного формування так званої «днр» та протягом відповідного часу утримувався в незаконних місцях несвободи https://reyestr.court.gov.ua/Review/117849480

4. “Нетипові” факти, що мають юридичне значення:

  • – встановлення факту самостійного виховання дитини,
  • – родинних відносин та перебування на утриманні.
  1. Встановлення факту самостійного виховання дитини.

Заінтересована особа: УСЗН, ТЦКСП Міністерства оборони України,

Мета встановлення факту – оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, переміщення його та дитини, а також, зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання дитини.

На думку суду, заявником у заявленій вимозі про встановлення факту не доведено ту обставину, що від встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини може бути встановлено, припинено чи змінено його особисті чи майнові права, а також, не доведено, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення. … із вищесказаного слідує, що встановлення факту самостійного виховання неповнолітніх дітей можливе в ході вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків. Доказів самостійного виховання ОСОБА_1 неповнолітньої дитини без участі матері суду не надано та цей факт нічим не підтверджено.

Натомість, та обставина, що неповнолітня донька ОСОБА_4 проживає разом із заявником не свідчить про самостійне виховання ним дитини. Навпаки, показання свідка ОСОБА_6 доводять, що донька на регулярній основі, раз на тиждень, бачиться з матір`ю і спілкується з нею, що заперечує самоусунення матері від участі у вихованні доньки.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 06.12.2023 №557/1961/23.

  1. Встановлення факту перебування дитини на повному утриманні померлого військовослужбовця.

Заінтересована особа: ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Мета встановлення факту: право на оформлення пенсії своєму синові в разі втрати годувальника та на подання документів на отримання грошової допомоги у зв`язку із втратою чоловіка та єдиного годувальника сім`ї. Обгрунутвання: Біологічний батько дитини помер за 4 місяці до народження сина. З 2017 року заявниця почала спільно проживати разом із померлим, а 02 червня 2023 пара офіційно зареєструвала свій шлюб.

Проте, через продовження дії військового стану на території України та продовженням несення військової служби в лавах в/ч померлий не встиг усиновити дитину. Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, представником ГУ ПФУ надані заперечення на заяву, відповідно до якої просить відмовити у її задоволенні, оскільки з доданих до суду документів неможливо встановити факт перебування малолітньої особи на утриманні померлого військовослужбовця.

Крім того, чинним законодавством не передбачено обов`язку померлого утримувати малолітню особу, що не є членом сім`ї. Від інших заінтересованих осіб заперечень на заяву до суду не надходило. Висновки суду: заявник, як законний представник малолітньої особи, наділений правом на захист його цивільного права в судовому порядку, оскільки підстави її звернення до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні малолітньої дитини у загиблого ОСОБА_3 , свідчить про наявність обмеження його прав на отримання пільги передбачених законом.

Рішення Ленінського рай/суду м. Запоріжжя від 15.08.2024 №334/4398/24.

  1. Встановлення факту здійснення постійного догляду за хворою дружиною.

Заінтересована особа: УСЗН виконкому міської ради.

Мета встановлення факту – для виникнення прав та обов`язків, визначених Законами України «Про мобілізаційну підготовку за мобілізацією», «Про соціальні послуги» .

Суд прийшов до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав:

Законом визначено як порядок встановлення надання соціальних послуг (догляду), про встановлення якого просить заявник, так і перелік документів, що підтверджують такий факт, в якому рішення суду не передбачено.

У правовому висновку ВП ВС у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, вказано, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку.

….Заявник має право саме у позасудовому порядку звернутися до відповідних уповноважених органів з дотриманням вимог законодавства з заявою про здійснення догляду за особою з інвалідністю та за наявності підстав отримати визначені чинним законодавством документи на підтвердження факту здійснення ним постійного догляду за дружиною.

Ухвала Саксаганського р/суду м. Кривого Рогу від 25.03.2024 р. справа № 214/2486/24.

  1. Предмет доказування у справі про встановлення факту, що заявниця є членом сім’ї свого загиблого батька.

Постанова Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2024 р. у справі № 303/5724/22 :

Предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є передусім сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 СК України.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, але визначає указані вище критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту належності особи до членів сім`ї військовослужбовця, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

5. Практика розгляду сімейних справ щодо дітей, за позовом, пред’явленим військовозобов’язаним чи військовослужбовцем

Рішення Білгород-Дністровського м\р суду Одеської області від 22.03.2023 р. оскаржила в апеляційному порядку особа, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, – військова частина НОМЕР_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 07.11.2023 р. апеляційну скаргу в/ч задоволено частково. Рішення від 22.03.2023 року в частині визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що у цій справі військовозобов`язаний, який на момент розгляду справи проходить військову службу, використовує приватно-правовий інструментарій для здійснення спроби звільнення від конституційного обов`язку, передбаченого статтею 65 Конституції України.

Висновок суду про спробу застосувати способи захисту сімейних прав з метою звільнення від виконання військового обов`язку:

Зважаючи на наведене, позов про визначення місця проживання малолітньої дитини у цій справі фактично пред`явлений військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд апеляційної інстанції слушно звернув увагу на те, що позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).

Постанова КЦС ВС від 13.03.2024 р. у справі № 495/2284/23.

першоджерело - https://tinyurl.com/4puxv3cw