14 жовтня набрав чинності Закон №2982-IX від 20.03.2023 р., яким внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав трудових мігрантів та боротьби з шахрайством у працевлаштуванні за кордоном.

Ліцензування посередництва у працевлаштуванні за кордоном скасовується, натомість запроваджується принцип декларування.

Ліцензії з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, отримані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність 14 квітня 2024 року.

Для здійснення ж посередництва необхідно буде:

• бути зареєстрованим за видом економічної діяльності з посередництва у працевлаштуванні та мати зареєстроване місце провадження господарської діяльності;
• мати укладений з іноземним роботодавцем зовнішньоекономічний договір про надання одноіменних послуг та реєстраційні документи роботодавця;
• подати декларацію до 14 квітня 2024 року (стосується надавачів послуг, які провадили діяльність і до набрання чинності Законом, для “нових” посередників діятиме вимога виконати умови до початку надання послуг).

Перелік субʼєктів, які задекларували свою діяльність має бути відкритим і розміщеним на сайті Міністерства економіки.

За порушення принципу декларування встановлюється відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20 мінімальних заробітних плат на момент виявлення порушення.

Також запроваджується відповідальність у вигляді штрафу за стягнення додаткової винагороди із працівників (на сьогодні ця сума становить від 59 500 до 68 000 грн).

Тобто за концепцією саме роботодавці мають оплачувати послуги посередників із працевлаштування за кордоном.

На посередника із працевлаштування за кордоном покладається низка обовʼязків, зокрема:

• до виїзду для працевлаштування за кордоном надати громадянину:
• проект трудового договору (контракту), завірений іноземним роботодавцем;
• контактні дані консульських установ України у державі перебування;
• інформацію у письмовій формі про права та гарантії, які йому надаються за трудовим договором (контрактом), передбачені законодавством України та законодавством держави місцезнаходження роботодавця;
• вести облік громадян, які за його посередництва працевлаштовані за кордоном;
• безоплатно консультувати громадян про переваги легального працевлаштування за кордоном, характер майбутньої роботи, умови та розмір оплати праці, умови проживання в державі перебування тощо.

Окрім того, у Законі приділено увагу низці чутливих понять:

• встановлено заборону посередника із працевлаштування вимагати, зберігати чи використовувати інформацію про стан здоров'я громадянина або використовувати таку інформацію для визначення його придатності до роботи без письмової згоди громадянина;
• встановлено заборону пропонувати громадянам роботу, що має ознаки неформальної зайнятості, а також таку, що приховує справжню мету та предмет роботи, або залучати до роботи, яка не визначена трудовим договором (контрактом).

Детальніше ознайомитись з текстом ЗУ можна за посиланням: https://is.gd/QxXIR1