Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 754/15666/21

Короткий зміст вимог заяви:

У жовтні 2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій, з урахуванням доповнень просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце народження: м. Жашків Київської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Абхазії, Республіка Грузія.

Звернути судове рішення до виконання Деснянським відділом РАГС у м. Києві, оскільки останнє місце проживання та реєстрації ОСОБА_2 було: АДРЕСА_1 для здійснення реєстрації смерті ОСОБА_2 та видачі свідоцтва про смерть.

Посилалась на ті підстави, що її мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Абхазії, Республіка Грузія.

На початку грудня 2020 року вона звернулась до Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з питання реєстрації смерті її матері. Начальник відділу їй пояснила, що Абхазія є територією Республіки Грузія, а фактично - непідконтрольною Республіці Грузія самопроголошеною республікою і документи, видані нелегітимними установами Абхазії, не мають законного механізму щодо видачі свідоцтва про смерть особи, яка померла на вказаній території. Їй порадили звернутися до Посольства Республіки Грузія в Україні для вирішення цього питання.

Співробітник Посольства Республіки Грузія в Україні пояснив, що це питання не є компетенцією консульської служби. Також пояснив, що якщо смерть громадянина України настає за кордоном, то реєстрація смерті проводиться консулом України за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.

Від Агентства з розвитку державних сервісів Міністерства юстиції Грузії (Будинок Юстиції Грузії) вона отримала відповідь про те, що факту смерті ОСОБА_2 , громадянки України, компетентними установами Республіки Грузія не зареєстровано.

Встановлення факту смерті необхідно для звернення до Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для державної реєстрації факту смерті та прийняття спадщини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Деснянський районний суд м. Києва рішенням від 18 травня 2022 року, з висновками якого погодився Київський апеляційний суд, в задоволенні заяви відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявницею не дотримано процедури щодо встановлення факту, що має юридичне значення на окупованих територіях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення районного суду та постанову апеляційного суду в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Зазначає, що органом, який відповідно до законодавства Республіки Грузія здійснює облік живих та померлих, тобто проводить реєстрацію актів цивільного стану є Агенція з розвитку державних сервісів, до якої і був спрямований лист Посольства України в Республіці Грузія в інтересах заявниці та отримано відповідь про відмову у реєстрації факту смерті ОСОБА_2 .

Зазначає, що місцевий суд необґрунтовано відхилив клопотання про допит свідків, а апеляційний суд на вказану обставину належної уваги не звернув.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції у оскарженій постанові здійснив посилання на неіснуючий Закон Республіки Грузія «Про реєстрацію актів громадянського стану» 1998 року, проте це питання врегульовано статтею 90 Закону Республіки Грузія від 20 грудня 2011 року «Про громадянські акти».

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до статті 24 Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах у справах про визнання безвісно відсутнім, оголошення померлим та встановлення факту смерті компетентні установи тієї Договірної Сторони, громадянином якої була особа у той час, коли вона за останніми відомостями була живою. Установи однієї Договірної Сторони можуть визнати громадянина іншої Договірної Сторони безвісно відсутнім, померлим, а також встановити факт його смерті за клопотанням осіб, що проживають на її території, якщо їх права та інтереси ґрунтуються на законодавстві цієї Договірної Сторони. У випадках, які передбачені пунктами 1 та 2 цієї статті, установи Договірних Сторін застосовують законодавство своєї держави.

У справі, що є предметом касаційного перегляду, судами встановлено, що заявником є громадянка України, яка проживає на території України і яка просить встановити юридичний факт: факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , яка померла на окупованій території Республіки Грузія, а саме, на території Абхазії.

З огляду на наведені норми, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що заявницею не дотримано процедури щодо встановлення факту, що має юридичне значення на окупованих територіях, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви саме з цих мотивів.

Вищенаведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 367/2656/20.

Помилковість таких висновків полягає у тому, що невизначеність норм процесуального права не може тлумачитись проти заявників і обмежувати їх право на судовий захист, у тому числі у справах окремого провадження, оскільки в Україні юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій зробили передчасні висновки про відмову у задоволенні заяви з підстав недотримання процедури, що призвело до порушення норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги:

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі № 754/15666/21 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/110395719