У випадку смерті призначеного судовим рішенням опікуна не може відбуватися звільнення його від повноважень та заміна на нового опікуна у порядку ч.2 ст. 300 ЦПК України

📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 638/5358/23

Короткий зміст вимог заяви:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатною особою, заінтересована особа – Ізюмська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області в особі Опікунської ради з питань прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2006 року у справі № 2-0-56/2006 визнано недієздатним її рідного брата ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 лютого 2008 року у справі № 2-0-34/2008 над недієздатним ОСОБА_2 призначено опікуном їх матір ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

У зв’язку з тим, що ОСОБА_2 визнаний недієздатним та потребує стороннього догляду і опіки, а його опікун померла, виникла необхідність у призначенні нового опікуна.

Висновком Опікунської ради з питань повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради, затвердженим розпорядженням начальника Ізюмської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 21 квітня 2023 року № 243-ВС, встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи з народження, потребує постійного стороннього догляду, який фактично здійснює його сестра ОСОБА_1 у зв’язку зі смертю попереднього опікуна - їх матері ОСОБА_3 . Установлено, що ОСОБА_1 розлучена, працює в Ізюмському ліцеї № 5 Ізюмської міської ради. Згідно з висновком про стан здоров’я майбутнього опікуна (піклувальника) від 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 може здійснювати обов’язки опікуна.

На підставі зазначеного Опікунська рада з питань повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради зробила висновок про те, що ОСОБА_1 може виконувати обов’язки опікуна над недієздатним братом ОСОБА_2 у разі прийняття судом відповідного рішення.

Ураховуючи те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, який фактично здійснює заявниця, посилаючись на висновок Опікунської ради з питань повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), від 21 квітня 2023 року № 243-ВС, ОСОБА_1 просила суд встановити опіку над недієздатним повнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначити її опікуном над недієздатним братом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення:

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, заяву повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Ухвалу суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не має процесуальної дієздатності звертатися із заявою про встановлення опіки та призначення опікуна над недієздатним братом, оскільки з вказаною заявою на підставі вимог частини другої статті 300 ЦПК України може звертатися лише орган опіки та піклування.

Крім того, строк дії рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2006 року, яким визнано ОСОБА_2 недієздатним, закінчився через два роки відповідно до частини шостої статті 300 ЦПК України, однак заявник не надала доказів продовження строку його дії.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний суд виснував про те, що, вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном. Ураховуючи законодавчо визначений порядок заміни опікуна, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність у ОСОБА_1 права на звернення до суду із заявою про заміну опікуна та призначення її опікуном над ОСОБА_2.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи:

У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 07 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на порушення судами норм процесуального права щодо визначення кола осіб, які мають право звертатися до суду з заявою про призначення опікуна, та строку дії рішення суду про визнання особи недієздатною, порушення вимог процесуального законодавства в частині дослідження доказів, витребування додаткових доказів та розгляду справи по суті.

У випадку смерті призначеного судовим рішенням опікуна не може відбуватися звільнення його від повноважень та заміна на нового опікуна у порядку частини другої статті 300 ЦПК України, на норму якої помилково посилалися суди.

При цьому суди не врахували положення статті 25 ЦК України, якою визначено припинення правоздатності фізичної особи внаслідок смерті, не застосовано до спірних правовідносин положення статей 60, 63 ЦК України, якими передбачено право члена сім’ї або близького родича за наявності висновку органу опіки та піклування про призначення такої особи опікуном звертатися з відповідною заявою до суду.

Судами не враховано правової позиції Верховного Суду у справі № 545/1691/16-ц за заявою фізичної особи про призначення її опікуном недієздатного, яка розглянута по суті, тобто встановлено право на звернення до суду із заявою не лише органу опіки та піклування. Таким чином, у випадку смерті попереднього опікуна особи, яка за рішенням суду вже визнана недієздатною, особа, яка має намір стати опікуном, може звернутися до суду з заявою про призначення її опікуном за наявності висновку опікунської ради, а у випадку необхідності подання від органів опіки та піклування суд повинен витребувати цей доказ самостійно.

Крім того, суд першої інстанції, виснуючи про те, що строк дії рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2006 року, яким визнано ОСОБА_2 недієздатним, закінчився, не звернув уваги, що на момент ухвалення вказаного рішення процедура вирішення питання про визнання особи недієздатною, призначення та заміну опікуна регламентувалася статтею 241 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення судом рішення). Вказана норма процесуального права не передбачала будь-яких обмежень строком дії рішення суду про визнання повнолітньої особи недієздатною, а тому з урахуванням конституційного визначення щодо незворотності дії у часі законів та нормативно-правових актів висновок суду першої інстанції з посиланнями на частину шосту статті 300 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) не може вважатися правомірним та законним.

Позиція Верховного Суду:

У справі, що є предметом перегляду, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, у якій просила суд встановити опіку над недієздатним повнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та призначити її опікуном над недієздатним братом ОСОБА_2, посилаючись на те, що він потребує постійного стороннього догляду, який фактично здійснює заявниця, у зв’язку зі смертю попереднього опікуна, а також посилаючись на висновок Опікунської ради з питань повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування), при виконавчому комітеті Ізюмської міської ради про можливість призначити ОСОБА_1 опікуном.

Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частин четвертої та п’ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов’язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі за текстом – Правила опіки та піклування).

Тлумачення зазначених норм права дає підстави для висновку, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов’язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

Хоча за станом здоров’я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов’язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Частиною другою статті 300 ЦПК України визначено, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Указаною нормою права врегульовано питання звільнення судом піклувальника або опікуна від повноважень та призначення недієздатній особі нового піклувальника або опікуна. У свою чергу, у частині п’ятій Правил опіки та піклування надано чітке розмежування правового механізму звільнення опікунів (піклувальників) від їх обов’язків та підстави і умови припинення опіки (піклування). Так, зокрема, визначено, що опіка припиняється унаслідок смерті опікуна.

Таким чином, у випадку смерті призначеного судовим рішенням опікуна не може відбуватися звільнення його від повноважень та заміна на нового опікуна у порядку частини другої статті 300 ЦПК України.

При цьому колегія суддів зауважує, що законодавцем вказано саме про подання органу опіки і піклування, а не про звернення останнім до суду із відповідною заявою та не наведено обмежень щодо правового механізму отримання відповідного подання під час розгляду заяви у судовому порядку.

Висновок:

У порушення наведених положень процесуального закону суд першої інстанції не вирішив питання про відкриття провадження у справі, що дало б змогу суду вирішити у подальшому питання про отримання від органу опіки і піклування відповідного подання, у зв’язку з чим заява ОСОБА_1 залишилася неприйнятною. При цьому суд першої інстанції при вирішенні питання про повернення заяви ОСОБА_1 без розгляду зазначив дві взаємовиключні підстави: відсутність у заявниці права звернення до суду із відповідною заявою та закінчення строку дії рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2006 року, яким визнано ОСОБА_2 недієздатним.

Колегія суддів нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов’язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом та бути почутим.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції у такій чутливій сфері правовідносин, що стосується реалізації та захисту прав і свобод особливої категорії людей, не врахував відсутності імперативної заборони у процесуальному законі щодо звернення особи з заявою про встановлення опіки, не навів достатнього тлумачення норм права та належним чином не мотивував своє рішення.

Системне тлумачення норм права, зокрема статті 300 ЦПК України, статті 60 ЦК України, свідчить про відсутність імперативної заборони щодо звернення особи, яка має намір стати опікуном, із заявою про встановлення опіки над недієздатним, а отже, і підстав для повернення такої заяви без розгляду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, про те, що заявниця не може звертатися до суду із заявою про призначення опікуна з посиланням на частину другу статті 300 ЦПК України, є помилковим та свідчить про неправильне тлумачення і застосування судами норми права, оскільки указаною нормою права врегульовано питання звільнення судом піклувальника або опікуна від повноважень та призначення недієздатній особі нового піклувальника або опікуна, а не призначення недієздатній особі опікуна у разі припинення опіки у зв`язку зі смертю попереднього опікуна.

З урахуванням зазначеного ухвала суду про повернення заяви ОСОБА_1 з посиланням на те, що її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, а також у зв`язку з закінченням строку дії рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2006 року, яким визнано ОСОБА_2 недієздатним, є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

🔗Джерело: https://tinyurl.com/yrsnhtfr