Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 504/2490/19 (провадження № 61-12420св22)
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на усунення недоліків придбаного житлового будинку.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2019 року вона купила житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 137,8 кв. м, за 849 000,00 грн, а також земельну ділянку площею 0,05 га, на якій розташований будинок, за 70 661,00 грн. Вказаний житловий будинок побудовано з порушенням вимог норм в галузі будівництва і для можливої його подальшої безпечної експлуатації, забезпечення його стійкості, цілісності, геометричної незмінності і експлуатаційної безпеки, необхідно виконати роботи з приведення у відповідність до норм в галузі будівництва щодо міцності та конструктивної безпеки несучих конструкцій будинку, а саме, фундаментів, стін, перекритів, даху, тощо. Загальна сума витрат на усунення недоліків становить 3 778 028,63 грн.
Посилаючись на істотні недоліки будинку, які є прихованими та перешкоджають його використанню за призначенням, та на положення статті 22, пункту 3 частини першої статті 678 ЦК України, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 3 778 028,63 грн на відшкодування витрат, пов`язаних із усуненням недоліків придбаного житлового будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням районного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат на відновлення будинку. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем експертні висновки від 18 червня 2019 року № 011/19, від 12 липня 2019 року № 25/1-0719, від 17 лютого 2021 року № 003/21 є недопустимими доказами, так як виникають сумніви в їх об`єктивності та неупередженості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою апеляційного суду змінено рішення районного суду, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що позивач просила відшкодувати витрати на відновлення будинку на підставі пункту 3 частини першої статті 678 ЦК України. Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що вартість житлового будинку, з приводу недоліків якого виник спір між сторонами, становить 849 000,00 грн, а позов заявлено на усунення недоліків цього будинку на суму 3 778 028,63 грн, тобто заявлена сума позову більше ніж в чотири рази перевищує суму вартості будинку за договором, що вказує на істотність заявлених недоліків щодо якості придбаного майна та непропорційність витрат.
З урахуванням заявленого істотного порушення вимог щодо якості товару, непропорційності заявлених витрат на усунення недоліків будинку та вартості будинку в цілому, спірні правовідносини регулюються нормами частини другої статті 678 ЦК України, згідно з якою не передбачено заявлений позивачем спосіб захисту, законодавчо не передбачено право покупця претендувати на непропорційне відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів:
Представник ОСОБА_1 - адвокат подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 678 ЦК України. При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував положення частини четвертої статті 678 ЦК України, якою передбачено, що положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом. Апеляційний суд не врахував, що ЦК України містить спеціальні норми, які регулюють правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, а саме статті 1209, 1210 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог лише з тих підстав, що зазначена позивачем правова норма (частина перша статті 678 ЦК Украйні) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, апеляційний суд не звернув увагу на те, що підставою позову є фактичні обставини, які наведені позивачем у позовній заяві, а зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
Отже, апеляційний суд допустив порушення принципу jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду цієї справи.
Позовна заява дійсно містить помилкове посилання на норми статті 678 ЦК Україні, які регулюють правові наслідки передання товару неналежної якості, відмінного від товару, що є нерухомим майном. У той же час, нормами матеріального права, а саме статтями 1209, 1210 ЦК України чітко врегульовано можливість стягнення з відповідача як виготовлювача товару, що є нерухомим майном, шкоди, завданої позивачу внаслідок конструктивних, технологічних недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної та недостатньої інформації про такий товар. При цьому, частиною другою статті 1209 ЦК України встановлено, що відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що с нерухомим майном.
З урахуванням положень статті 1209 ЦК України та обставин, якими позивач обґрунтовувала свої вимоги у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 мала довести: факт заподіяння шкоди її майну; наявність конструктивних недоліків при виконанні Відповідачем робіт з будівництва будинку; причинно-наслідковий зв`язок між виявленими тріщинами в несучих стінах будинку, придбаного позивачем у відповідача, та наявністю конструктивних недоліків допущених при будівництві такого житлового будинку. Оскільки позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до порушення конструктивних елементів житлового будинку позивача, який був придбаний у відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди (витрат) завданих внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 0808/7199/2012 щодо обов`язку суду визначити, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію правовідносин та застосувати у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Позиція Верховного Суду:
З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, якщо позивач обґрунтовувала цим свої позовні вимоги, проте помилково посилалась на певні норми права.
Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що зазначена позивачем правова норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не врахував, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачем як забудовником та продавцем житлового будинку завдано їй шкоду внаслідок допущених ОСОБА_2 конструктивних недоліків при будівництві придбаного нею товару, що є нерухомим майном, просила стягнути з ОСОБА_2 відшкодування витрат, пов`язаних із усуненням недоліків придбаного житлового будинку.
При цьому обґрунтування позову не перешкоджало суду апеляційної інстанції застосувати відповідні норми права. Указане не суперечить рішенню Європейського Суду з прав людини у справі «Гусєв проти України» від 14 січня 2021 року (заява № 25531/12).
Постанова апеляційного суду не містить висновків щодо оцінки доказів, поданих позивачем, на предмет їх повноти, послідовності та об`єктивності. По суті, апеляційний суд спір не вирішив, маючи такі процесуальні повноваження.
Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням закону.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Висновок:
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, встановити всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з додержанням вимог ЦПК України, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Таким чином, Суд постановив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката задовольнити частково. Постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 504/2490/19 (провадження № 61-12420св22) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/111385416