У січні 2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» («Закон»), який частково змінює підхід до працевлаштування осіб з інвалідністю. Закон очікує підписання Президентом України та набирає чинності 1 січня 2026 року. У цьому матеріалі пропонуємо звернути увагу на зміни, що стосуються роботодавців.

Наразі усі роботодавці приватного сектору зобов'язані створювати робочі місця для осіб з інвалідністю. У разі невиконання цього обов'язку роботодавці несуть відповідальність і сплачують адміністративно-господарські санкції. На практиці роботодавці часто дізнаються про цей обов'язок лише після нарахування штрафу, а потім і пені.

Законом загалом не змінюється підхід до забезпечення осіб з інвалідністю роботою, і роботодавці не звільняються від обов'язку створювати робочі місця. Однак передбачено альтернативу. Про це та інші обов'язки роботодавців, а також відповідальність за їх невиконання, читайте нижче.

1. Норматив з працевлаштування

Законом вносяться зміни до нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. Загалом норматив залишився незмінним: одне робоче місце при середньообліковій кількості працівників від 8 до 25 осіб та 4% від 25 працівників. Однак змінилася база для обчислення цього нормативу.

Відтепер базою для обчислення нормативу буде середньооблікова кількість штатних працівників за квартал, а не за рік.

При цьому норматив розраховується, виходячи з нормальної тривалості робочого часу або, якщо за рахунок заходів розумного пристосування (про це читайте нижче) тривалість робочого часу є скороченою чи неповною, за умови, що заробітна плата не нижче мінімальної.

Також введено окремий норматив у розмірі 2% від середньооблікової кількості штатних працівників для спеціальних суб'єктів. Це підприємства, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання чи догляд за ними, заклади охорони здоров'я, реабілітаційні установи та надавачі соціальних послуг.

2. Внесок на підтримку працевлаштування

Новинка Закону – це сплата роботодавцями внесків на підтримку працевлаштування.

Такі внески сплачуються щоквартально за формулою: 40% середньомісячної заробітної плати одного працівника × 3 місяці × (різниця між нормативом з працевлаштування та середньообліковою кількістю працевлаштованих осіб з інвалідністю за квартал).

На кого поширюється обов'язок?

Сплачувати внески повинні роботодавці, у яких середньооблікова кількість штатних працівників у календарному кварталі становить 8 і більше осіб і які в цьому кварталі не виконали обов'язок щодо нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Не є платниками внеску роботодавці, у яких середньооблікова кількість працівників менше 8 осіб, ті, хто виконав норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, а також дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав.

Відповідальність

Санкції за несплату або несвоєчасну сплату внеску залежать від того, чи самостійно роботодавець виявив порушення, чи це зробив Пенсійний фонд України.

Якщо роботодавець сам виявив порушення, він повинен сплатити внесок і пеню – 0,1% від суми недоплати за кожен день прострочення платежу.

Якщо порушення виявлено Пенсійним фондом, крім внеску та пені, буде стягнуто штраф. Розміри штрафу коливаються від 7% несплачених сум за факт несплати або несвоєчасної сплати до 10% за донарахування Пенсійним фондом України несвоєчасно нарахованого внеску (але не більше 50% суми донарахованого внеску).

Строк давності для нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів і пені не застосовується.

Оскарження

Закон передбачає, що роботодавець має сплатити вимогу Пенсійного фонду України протягом 10 робочих днів. При цьому роботодавець має право оскаржити вимогу в судовому або адміністративному порядку, процедура якого детально описана в Законі.

Сподіваємось, що це дозволить вирішити проблему, яка наразі не дозволяє роботодавцям самостійно оскаржити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу в суді.

3. Заходи розумного пристосування

Хоча заходи розумного пристосування не є новими, Закон визначає чіткі терміни, протягом яких роботодавець має забезпечити ці заходи, а також відповідальність за їх невиконання.

Нагадаємо, що заходи розумного пристосування — це дії, спрямовані на внесення коректив для осіб з інвалідністю, які не є непропорційними та не становлять надмірного тягаря. Наприклад, це може бути встановлення дистанційної роботи, зменшення обсягу обов'язків за посадою, встановлення додаткового обладнання тощо.

Законом запроваджується обов'язок забезпечити повернення працівника з інвалідністю на роботу та вжити необхідних заходів розумного пристосування протягом чотирьох місяців з дня повідомлення особи з інвалідністю про готовність приступити до роботи або протягом чотирьох місяців з дня, коли особа приступила до роботи.

На кого поширюється обов'язок?

Цей обов'язок поширюється на роботодавців, у яких з працівником стався нещасний випадок на виробництві або умови праці якого спричинили професійне захворювання.

Не поширюється обов'язок на випадки, якщо єдиною причиною нещасного випадку було порушення працівником вимог з охорони праці або якщо нещасний випадок стався з працівником, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння.

Відповідальність

У разі порушення обов'язку щодо повернення працівника та забезпечення заходів розумного пристосування роботодавець зобов'язаний компенсувати працівнику втрачений заробіток у трикратному розмірі середньої заробітної плати за весь період невиконання зобов'язань щодо забезпечення повернення працівника на роботу, але не більше ніж за шість місяців.