Коротко суть справи

Справа стосувалася припинення опіки та договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї на підставі того, що один із прийомних батьків є транссексуалом та проходить зміну гендерної ідентичності.

Суд зазначив, що прийомні діти мали серйозні медичні діагнози, були залишені при народженні і до їх влаштування в сім’ю заявника у віці одного і трьох років відповідно перебували в державних установах. Рішення про позбавлення заявника опіки над ними не було підтримано жодною індивідуальною експертизою або будь-яким науковим дослідженням щодо впливу зміни гендерної ідентичності на психологічне здоров’я та розвиток дітей. Міркування національних судів спиралися в першу чергу на законодавчу неможливість визнання одностатевих пар як прийомних батьків. У цій справі національними органами не було приділено уваги прояву любові дітей до заявника та інших членів його сім’ї.

Суд встановив, що національні органи влади не провели ретельного аналізу загальної сімейної ситуації та належним чином не зважили відповідні інтереси кожного, не зосередилися на тому, що було б найкращим рішенням саме для дітей.

Обставини справи

Заявники, Юлія Савіновських, 1977 року народження, Д. Д. і К. К., обидва 2012 року народження, є громадянами Росії, які на момент подій проживали в Єкатеринбурзі (Росія).

Юлія Савіновських – трансгендерний чоловік. Він був жінкою при народженні, і відповідно зареєстрований в офіційних документах як жінка. Має трьох біологічних дітей, двоє народилися в 2012 і 2013 роках від шлюбу з паном Е. С. і дорослу дочку від попереднього шлюбу. У червні 2014 року та січні 2016 року відповідно, заявнику було надано опіку над двома неповнолітніми – Д. Д. та К. К., які з народження проживали в установах сімейного типу, їхні біологічні батьки були позбавлені батьківських прав. У Д. Д. був діагностований ВІЛ-позитивний статус і дитина страждала від затримок розвитку та форми церебральної та м’язової дисфункції. К. К. народився передчасно і згодом у нього був діагностований церебральний параліч, затримка розвитку мови та розумова відсталість.

У липні 2017 року заявник був визнаний транссексуалом і отримав дозвіл на хірургічну, косметичну та гормональну корекцію статі з жіночої на чоловічу, яку він розпочав того ж місяця, пройшовши подвійну мастектомію. Коли соціальні служби дізналися про цей факт наприкінці серпня 2017 року, вони відвідали його квартиру, визнали умови проживання незадовільними та попросили підписати мирову угоду про розірвання договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї. Коли він відмовився, працівники соціальної служби забрали Д. Д. і К. К. з-під опіки заявника і помістили їх до притулку для неповнолітніх. З тих пір заявник дітей не бачив. 

На початку вересня 2017 року соціальні служби спробували порушити кримінальну справу проти Юлії Савіновських, стверджуючи, що заявник не виконував належним чином своїх опікунських обов’язків. У той же час, вони подали скаргу до районного суду з проханням про розірвання договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї, вказавши транссексуалізм заявника як причину. Заявник подав зустрічний позов, пояснивши, що його визнали транссексуалом, але він все ще виконував роль «матері», так як його сприймали діти. Він стверджував, що подвійна мастектомія, яку він переніс, не була частиною гендерного переходу, а проводилася лише з особистих причин.

Слідчі органи провели розслідування і визнали умови проживання заявника задовільними, а також те, що заявник та його чоловік виконували свої батьківські обов’язки відповідно до закону. Тому вони не стали порушувати кримінальну справу.

5 лютого 2018 року районний суд провів слухання, за наслідками якого постановив розірвати договір про влаштування дітей у прийомну сім’ю та відхилив зустрічний позов заявника. Суд додав на обґрунтування свого рішення звіт соціальних служб про незадовільні санітарні умови в квартирі і звинуватив прийомну сім’ю в тому, що вона не вжила належних та достатніх заходів для інтелектуального розвитку дітей і не повідомила соціальні служби про «значні обставини», які «вплинули на фізичний, духовний і моральний розвиток дітей».

Заявник подав апеляцію до окружного суду, додавши як доказ нещодавній звіт експертної групи, в якому було зроблено висновок, що з огляду на соціальну адаптованість заявника, прийняття жіночої соціальної ролі, гетеросексуальні відносини, стабільне партнерство, шлюб та пологи, для нього було недостатньо показників, щоб бути діагностованим як транссексуал. Ця апеляція була відхилена, як і наступні касаційні скарги.

Згодом заявник втік до іншої країни разом зі своїм чоловіком та двома біологічними дітьми, де в жовтні 2018 року він подав заяву про надання статусу біженця через страх переслідування в Росії та відокремлення від своїх біологічних дітей з огляду на зміну статі. У квітні 2021 року його клопотання про надання притулку було задоволено.

Стверджуване порушення прав

Спираючись на статтю 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини, Юлія Савіновських поскаржилася на те, що відібрання Д. Д. та К. К. з-під опіки не було необхідним у демократичному суспільстві та порушувало право на повагу до їхнього сімейного життя. 

Спираючись на статтю 14 (заборона дискримінації) разом зі статтею 8, заявник скаржився, що припинення його опіки над Д. Д. та К. К. було дискримінаційним, оскільки в основу прийняття такого рішення був покладений факт про зміну гендерної ідентичності заявника.

Рішення Суду

Суд вирішив, що він має юрисдикцію щодо цієї справи, оскільки факти, які призвели до передбачуваних порушень Конвенції, мали місце до 16 вересня 2022 року, тобто до тієї дати, коли Росія перестала бути стороною Європейської конвенції.

Стаття 8 Конвенції

Суд зазначив, що національні органи припинили опіку заявника над двома його прийомними дітьми, зважаючи на його транссексуальність, зміну гендерної ідентичності та керуючись уявленням про порушення «традиційної сім’ї», визначеної в національному законодавстві як союз чоловіка та жінки, що нібито могло вплинути на фізичний, духовний та моральний розвиток прийомних дітей.

Суд зазначив, що рішення стосувалося дітей віком від чотирьох до п’яти років, у яких були діагностовані серйозні медичні відхилення, діти були залишені при народженні і до їх розміщення в сім’ю заявника у віці одного і трьох років відповідно, залишилися в державних установах.

Рішення про припинення опіки не було підтримано ані індивідуальним експертним оглядом заявника та дітей, ані науковим дослідженням щодо впливу зміни гендерної ідентичності на психологічне здоров’я та розвиток дітей. Міркування національних судів спиралися в першу чергу на законодавчу неможливість визнання одностатевих пар як прийомних батьків.

У висновку слідчих органів не було враховано, що умови проживання дітей були задовільними, про те, що заявник та його чоловік виконували свої батьківські обов’язки відповідно до законодавства та до експертного висновку, в якому зазначено, що заявник не мав жодного розладу, який міг би бути небезпечним для життя, здоров’я та розвитку дітей. Крім того, національними органами не зверталась увага на прояв любові дітей до заявника та інших членів його родини.

Суд із занепокоєнням зазначив, що Д. Д. та К. К. були відібрані зі своєї прийомної сім’ї та поміщені до Центру соціальної реабілітації неповнолітніх, де вони перебували протягом одного року та шести місяців, і майже двох років та шести місяців відповідно, до їх влаштування до нових прийомних сімей у березні 2019 року та лютому 2020 року.

Суд встановив, що національні органи влади не провели ретельного аналізу загальної сімейної ситуації та належним чином не зважили відповідні інтереси кожного, не зосередилися на тому, що було б найкращим рішенням саме для дітей.

Тому Суд дійшов висновку про порушення статті 8 Конвенції.

Повний текст рішення доступний для ознайомлення англійською мовою за посиланням: https://tinyurl.com/246jtne3

Пресреліз доступний для ознайомлення англійською мовою за посиланням: https://tinyurl.com/ykm3vdwc

Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ