Функції Мін’юсту при розгляді заяви про сприяння поверненню дитини в Україну передбачені пунктами 5 та 6 Порядку.

 У разі надходження заяви про сприяння поверненню дитини в Україну Мін’юст перевіряє правильність заповнення та обґрунтованість заяви і наявність необхідних документів, що додаються до неї.

Ураховуючи статті 3, 5, 35 та 38 Конвенції Мін’юст відмовляє в прийнятті заяви, якщо:

- Конвенція не застосовується у відносинах між Україною та державою, в яку запитується повернення дитини;

- вивезення відбулось до тієї дати, з якої Конвенція набула чинності у відносинах між державами-учасницями;

- заява не обґрунтована (наприклад: заявник не має прав опіки щодо дитини (позбавлений батьківських прав відносно дитини або не вписаний у свідоцтво про народження дитини як батько, тобто не мав прав опіки на час вивезення дитини з іноземної держави);

- дитина не проживала постійно у державі, в яку запитується повернення;

- дитині виповнилося 16 років.

 У разі, якщо є хоча б одна із цих підстав Мін’юст повертає пакет документів запитуваній державі з поясненням причин відмови у прийнятті заяви.

 Вимоги до заяви, документи, що мають додаватися до заяви

 Формуляр заяви про сприяння поверненню дитини міститься у додатку 1 до Порядку. У заяві про повернення дитини зазначається інформація про особу заявника, дитину і того, з ким перебуває дитина за кордоном; підстави, на яких ґрунтується вимога про повернення дитини, наявна інформація про можливе місцезнаходження дитини за кордоном.

 У розділі V заповнюється інформація про сімейні обставини, які передували виїзду дитини в іноземну державу (у хронологічному порядку).

 У розділі VІІ в частині «Умови, які можуть бути запропоновані під час передачі дитини» необхідно зазначити пропозиції щодо порядку виконання рішення іноземного суду про повернення дитини (чи готовий заявник особисто забрати дитину в іноземній Державі та привезти її в Україну у разі винесення судом рішення про негайне повернення дитини в Україну).

 У розділі VІІІ може міститися будь-яка додаткова інформація, яка сприятиме прийняттю рішення про повернення дитини в Україну.

 Звертаємо увагу, що всі графи заяви повинні бути заповнені. Якщо запитувані дані відсутні або невідомі, необхідно ставити прочерк (–) або вказати письмово «дані відсутні» або «інформації немає».

 До заяви необхідно додати копію свідоцтва про народження дитини, довідку про місце реєстрації дитини в Україні, копії рішень судів або органів опіки та піклування, на яких ґрунтуються вимоги (у разі наявності), будь-які інші документи, що стосуються справи, фотокартки дитини та особи, яка вивезла та/чи утримує дитину за кордоном.

 Згідно зі статтею 28 Конвенції до заяви слід додати письмове доручення, яким заявник уповноважує Центральний орган іноземної Держави, в якій знаходиться дитина, діяти від його/її імені або призначати представника у справі про повернення дитини (зразок у додатку 1 до цього розділу).

 Звертаємо увагу, що згідно зі статтею 24 Конвенції документи, які додаються до заяви, мають супроводжуватися перекладом державною (офіційною) мовою іноземної Держави, в якій знаходиться дитина, якщо вони складені українською мовою, або якщо це неможливо, то англійською або французькою мовами. Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо). Нотаріальне засвідчення документів та їх перекладів, а також консульська легалізація чи проставлення апостиля, не вимагається.

 У разі необхідності отримання додаткової інформації з цього питання та сприяння в оформленні заяви та документів, їх направленні до Міністерства юстиції України, заявник може звернутися до територіального органу або до Департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, тел. +38 (044) 279-56-74, email: ilatu@minjust.gov.ua.

 Запити Мін’юсту до інших компетентних органів України

 Відповідно до пункту 5 Порядку Мін’юст, серед іншого, може звертатися до Адміністрації Держприкордонслужби на підставі довіреності заявника із запитом щодо надання інформації про перетинання дитиною державного кордону.

 Такий запит направляється у разі, якщо дитина зникла з місця постійного проживання та ймовірно ще не вивезена за кордон, тобто у заявника відсутні відомості про перетин дитиною державною кордону України.

 Мін’юст також може звертатися до Національної поліції України з метою встановлення місцезнаходження дитини за кордоном.

 Таке звернення здійснюється, зокрема, у таких випадках:

 - невідома держава перебування дитини (дитину вивезено за кордон в одну державу, а згодом в іншу державу);

- невідома адреса перебування дитини в іноземній державі (є підтвердження від адміністрації державної прикордонної служби про перетин дитиною державного кордону України в напрямку виїзд).

 У разі, якщо заява обґрунтована в розумінні положень Конвенції, у заяві вказана вся необхідна інформація, до заяви додані потрібні документи, заява та супровідні документи супроводжені перекладом на офіційну мову іноземної держави, Міністерство юстиції України, надсилає заяву разом з пакетом необхідних документів Центральному органу іноземної держави для вжиття необхідних заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження дитини за кордоном, врегулювання питання мирним шляхом, а у разі неможливості досягнути вирішення питання шляхом досягнення домовленості – надання сприяння в ініціюванні судових процедур.

 Мін’юст звертається до МЗС з метою залучення закордонної дипломатичної установи України для:

 - вжиття заходів до захисту прав дитини, яка є громадянином України, якщо вона перебуває на території консульського округу, до прийняття рішення про задоволення заяви про повернення дитини;

- узгодження із заявником, якщо він перебуває на території консульського округу, та центральним органом іноземної держави організаційних питань, пов’язаних з поверненням дитини.

 Заявники повинні самостійно вживати заходи, спрямовані на підготовку повернення дитини в Україну, а за допомогою до дипломатичних установ звертатися лише у разі необхідності виготовлення паспорта дитині для виїзду за кордон, якщо дитина є громадянином України.

 Опрацювання заяв про повернення дитини з іноземної держави в Україну

 Порядок опрацювання заяв центральним органом, компетенція інших залучених органів, наявність системи безоплатної правової допомоги та медіації у сімейних справах є різним та регулюється внутрішнім законодавством кожної запитуваної держави.

 Усю необхідну інформацію можна знайти на сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) в розділі: CHILD ABDUCTION SECTION, в профілях держав (COUNTRY PROFILES).

 Мін’юст України забезпечує співробітництво з центральним органом іноземної держави при прийнятті рішень у справі про повернення дитини, при цьому алгоритм дій у разі задоволення позову про повернення дитини або відмови у задоволенні позову, відрізняється наступним:

 - у разі задоволення позову – необхідно отримати інформацію про порядок виконання рішення суду та повідомити заявника;

- у разі відмови у задоволенні позову – необхідно отримати інформацію про строки й порядок оскарження рішення суду для інформування заявника.

 У разі прийняття іноземним компетентним органом рішення про відмову в поверненні дитини Мін’юст повідомляє заявнику дату його прийняття і надсилає заявнику копію такого рішення, а також запитує інформацію в центральному органі іноземної держави про порядок і строки оскарження рішення суду.

 У разі надходження повідомлення про задоволення іноземним компетентним органом заяви Мін’юст з метою повернення дитини:

 - інформує заявника про прийняте рішення та заходи, що повинні бути вжиті заявником для забезпечення повернення дитини в Україну на підставі інформації центрального органу іноземної держави;

- на прохання заявника звертається із запитом до центрального органу іноземної держави для отримання інформації про компетентні органи іноземної держави, які уповноважені надавати сприяння заявникові з метою забезпечення безпечного повернення дитини в Україну;

- повідомляє іноземний центральний орган про фактичне повернення дитини.

З методичними рекомендаціями «СПОРИ ПРО МІЖНАРОДНЕ ВИКРАДЕННЯ ДІТЕЙ» можна ознайомитись за посиланням: http://tinyurl.com/34e5va3r

Методичні рекомендації підготовлені колективами Комітету НААУ з сімейного права, Вищої школи адвокатури та Міністерства юстиції України