Пропонуємо ознайомитися із оглядом судової практики Василя Крата, судді Верховного Суду, кандидата юридичних наук, доцента на тему: "Розгляд Міністерством юстиції України скарги на рішення державного реєстратора за наявності спору щодо нерухомого майна".
Суддя аналізує Ухвалу КЦС ВС від 20.09.2023 в справі № 752/30324/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113626681).
У справі, що переглядається:
- при скасуванні рішення суду першої інстанції апеляційний суд в оскарженій постанові застосував висновки, зроблені в постанові КАС від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, (https://reyestr.court.gov.ua/Review/74616617) постанові КАС від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94511879) постанові КАС від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20; (https://reyestr.court.gov.ua/Review/109138694)
- натомість в касаційних скаргах міститься посилання на висновки, зроблені в постанові КГС від 31 серпня 2021 року в справі № 910/16115/20. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99510541)
Касаційний суд акцентує, що вказані приклади судової практики касаційного суду підтверджують наявність по суті двох взаємовиключних підходів до тлумачення та застосування пункту 1 частини 2, пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин):
- перший підхід - розгляд МЮ України скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав не допускається за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. При цьому, не має значення нетотожність чи відсутність хоча б одного елементу (ті самі сторони, той самий предмет і ті самі підстави) такого спору;
- другий підхід - наявність спору щодо нерухомого майна між тими самими сторонами, з того самого предмета і підстав є підставою для відмови в задоволенні скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав МЮ України.
Навряд чи таке застосування та тлумачення пункту 1 частини 2, пункту 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим.
Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
- розумний читач, який повністю володіє мовою зрозумів би текст норми так, що в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачена заборона на розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності будь-якого спору щодо нерухомого майна. Недотримання заборони, передбаченої в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), є самостійною підставою для скасування наказу Міністерство юстиції України;
- наявність підстав для кваліфікації заборони, встановленої в пункті 1 частини 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) виключає необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права (пункт 1 частини 2, пункт 4 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин)у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: у постанові КАС від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, у постанові КАС від 29 січня 2021 року у справі № 640/12666/19, у постанові КАС від 22 лютого 2023 року у справі № 640/28931/20, у постанові КАС від 27 червня 2023 року у справі № 640/26706/20.