Розпочати це питання хотілося б з розвінчування деяких поширених серед адвокатів міфів щодо медіації.

МІФ № 1. «МЕДІАЦІЯ — НЕ ТЕ, ЩО ПОТРІБНО КЛІЄНТУ АДВОКАТА»

Такий вислів у різних інтерпретаціях можна доволі часто почути від адвокатів, які скептично налаштовані до медіації та сприймають її просто як модну, але неефективну тенденцію у сфері вирішення спорів. Аргументують, як правило, тим, що клієнту потрібен результат, а не балачки, або ж тим, що за свою практику провели десятки переговорів і самі здатні допомогти клієнту домовитися.

Однак, якщо ми дещо змістимо фокус уваги, то зможемо дійти цікавих висновків. Традиційно адвокати, захищаючи інтереси однієї зі сторін конфлікту, працюють із ситуацією, у якій кожна сторона всіма силами доводить, що її позиція є єдино правдивою, правильною і можливою. Відповідно позиція іншої сторони сприймається як нечесна і несправедлива. Це відбувається через протиставлення позицій сторін, які дійсно можуть бути суперечливими та взаємовиключними, на перший погляд, що логічно призводить до ескалації конфлікту.

Разом з тим базові принципи управління конфліктами говорять про те, що вирішити конфлікт на рівні позицій неможливо. Для цього потрібно дослідити, які саме інтереси (потреби) стоять за тими позиціями, про які заявляють сторони.

Зробити це можна, зокрема, за допомогою використання інструментів медіатора, про що ми детальніше поговоримо трохи далі. Дослідження інтересів кожної сторони конфлікту — надважливий етап медіації, який дозволяє сторонам не тільки розширити поле можливих домовленостей, а й краще зрозуміти мотиви іншої сторони та усвідомити причини її поведінки. Відмова від категоричності, яка притаманна «класичному» алгоритму роботи адвоката з конфліктом, дозволяє усвідомити його учасникам, що кожна сторона має право на свою правду. У медіації немає винуватих і тих, хто має рацію, білих і чорних, адже ми живемо у світі, сповненому різноманітних кольорів і відтінків, тому не варто себе обмежувати баченням всього лише двох з них. Робота з інтересами відновлює довіру учасників конфлікту одне до одного та відкриває великі перспективи для взаємовигідних домовленостей між ними, що дозволяє знизити емоційне напруження та зосередитися на конструктивних спільних рішеннях, сфокусованих на майбутнє.

МІФ № 2. «МЕДІАТОР ТА АДВОКАТ — КОНКУРЕНТИ»

Саме це упередження адвокатів є одним із важливих обмежуючих факторів для широкого застосування медіації як альтернативного способу вирішення спорів у нашій країні. Як правило, таку позицію займають ті адвокати, які не мали реального досвіду участі в медіації та не проходили навчання її основ.

Несправедливість вказаного упередження стає очевидною при порівняльному аналізі ролей і задач адвоката та медіатора у процесі медіації. Тож давайте поглянемо на них детальніше.

Задачею адвоката при веденні справи клієнта є максимально ефективний захист прав та інтересів такого клієнта всіма доступними законними способами. Інакше кажучи, адвокат за будь-яких обставин стоїть на сторожі інтересів клієнта, супроводжуючи його тим шляхом, який такий клієнт обрав (переговори, суд, медіація тощо).

При цьому медіатор не ставить перед собою задачі захистити права та інтереси учасників конфлікту. Навпаки, з огляду на базові принципи медіації медіатор є нейтральним і незалежним від жодної зі сторін спору, відтак він апріорі не може захищати їхні інтереси. Задачею медіатора є забезпечення умов для ефективної комунікації між сторонами спору, у якій сторони зможуть чути одна одну, довіряти одна одній та раціонально шукати спільні варіанти вирішення існуючого конфлікту.

Ролі адвоката та медіатора у процедурі медіації є також абсолютно різними. Так, медіатор (навіть якщо він має юридичну освіту) не надає жодних консультацій сторонам по суті спору — це задача адвокатів кожної зі сторін. Медіатор взагалі може не бути юристом — саме тому, що до його задач не належить консультування сторін конфлікту. Медіатор відповідає за процес комунікації, працює з емоціями сторін, допомагає дослідити їхні інтереси. Адвокат зі свого боку контролює дотримання прав клієнта у процесі медіації та відповідність досягнутих домовленостей вимогам законодавства, а також оформлює такі домовленості документально.

З викладеного вбачається очевидна відмінність між задачами, ролями і функціями адвоката та медіатора в процедурі медіації, що свідчить про неможливість конкуренції між ними. Навпаки, усвідомлення цінності вкладу кожного та відповідальності за свою сферу компетенцій дасть можливість адвокату та медіатору спільно працювати на єдину мету — максимально ефективне вирішення спору.

МІФ № 3. «МЕДІАЦІЯ ЗМЕНШУЄ ГОНОРАР АДВОКАТА»

Опір адвокатів процедурі медіації пояснюється часто упередженнями про те, що швидке вирішення спору знизить гонорар адвоката, який він міг би отримати у випадку розгляду спору в судовому порядку.

Разом з тим порядок визначення гонорару адвоката врегульований у статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої на розмір гонорару впливає не тільки кількість витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги клієнту, а й складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші обставини. Отже, час — не єдиний та навіть не основний критерій, що має враховуватися при визначенні розміру гонорару адвоката. По суті законодавство надає можливість адвокату та його клієнту домовитися про прийнятний для обох сторін та адекватний розмір гонорару адвоката. Крім того, досвід показує, що швидке вирішення спору із застосуванням процедури медіації сприймається клієнтами як свідчення високої кваліфікації адвоката та його здатності знаходити гнучкі й ефективні рішення.

Справедливість розміру гонорару адвоката у таких випадках стає очевидною для клієнта і при розрахунку сум заощадженого судового збору та інших витрат на супроводження судових процедур.

Таким чином, надання якісної правової допомоги адвокатом клієнту у процедурі медіації з фокусом на результат дозволяє адвокату розраховувати на гідний гонорар, що розвінчує міф № 3.

З викладеного можна зробити висновок про важливу роль адвоката в процедурі медіації, замістити чи замінити яку неможливо. Адже саме від адвоката залежатиме, наскільки безпечно для його клієнта пройде процедура медіації, наскільки досягнуті домовленості будуть відповідати істинним інтересам клієнта і як якісно вони будуть оформлені документально.

Яку додаткову цінність несе медіація для клієнта адвоката?

• Збереження репутації;

• Збереження стосунків;

• Зняття психологічного навантаження;

• Контроль сторін над процесом;

• Заощадження часу та коштів;

• Конфіденційність і відсутність публічності;

• Нестандартні та гнучкі рішення;

• Справедливі, засновані на інтересах учасників рішення;

• Підвищення довіри сторін одна до одної та до адвокатів;

• Формування лояльності до адвоката через задоволення клієнта отриманим результатом.

Джерело: Адвокат та медіація / Г. Гаро, А. Зернова, Г. Єременко, Р. Коваль, С. Погоріла, В. Поліщук, О. Помазановська, Л. Романадзе, М. Саєнко, В. Ситюк. 2022. 112 с.

Ознайомитися із посібником можна за посиланням: http://surl.li/jfycm