Ризик непроставлення державним нотаріусом відмітки на державному акті про перехід права власності на частину земельної ділянки при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом не може виправлятися за рахунок третьої особи

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 372/3571/20

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Обухівської міської ради Київської області, у якому просила визнати за нею право власності на частину земельної ділянки площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, розташованої на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 12 липня 2005 року її баба ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку. ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями за законом після її смерті були вона та її дядько ОСОБА_4 (батько третьої особи ОСОБА_2). Вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки та зареєструвала право власності на землю. Інший спадкоємець ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину не отримав. ОСОБА_4 помер. Проте його син ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину не отримував.

У зв`язку з тим, що вона не може передати земельну ділянку в оренду без оформлення частки та те, що іншу частину спадщини ніхто не прийняв, просила позов задовольнити.

У березні 2021 року третя особа ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву, у якій заявив до ОСОБА_1 та Обухівської міської ради Київської області самостійні вимоги щодо предмета спору. На обґрунтування своїх вимог зазначав, що його батько ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спірної земельної ділянки та зареєстрував своє право власності в Перегонівській сільській раді Обухівського району Київської області. Однак його батько не встиг отримати державний акт на земельну ділянку та зареєструвати її в Державному земельному кадастрі. ОСОБА_4 помер.

Після смерті батька він прийняв спадщину, але у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, які знаходяться у позивача, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на частину земельної ділянки площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що знаходиться на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

Рішенням районного суду в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, позов третьої особи ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на частину земельної ділянки зальною площею 4,1340 га, з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що розташована на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 606931.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи позов третьої особи, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 належним чином довів своє право на спадщину щодо майна і майнових прав померлого батька.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:

Постановою Київського апеляційного суду рішення районного суду Київської області від змінено в частині задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_2.

Викладено абзац третій його резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 4,1340 га з кадастровим номером 3223186400:04:004:0034, що розташована на території Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області (Обухівської міської ради Київської області), цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування за законом після смерті його батька – ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ». В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення позову третьої особи ОСОБА_2 . Разом з тим суд першої інстанції помилково зазначив в резолютивній частині рішення про належність спірної частини земельної ділянки ОСОБА_3.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги:

ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скарг, у якій просить скасувати рішення районного суду та постанову Київського апеляційного суду й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, а в задоволенні позову третьої особи ОСОБА_2 відмовити.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі № 6-75цс15, від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 22 лютого 2017 року в справі № 6-17цс17 та в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 57/314-6/526-2012, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16, від 30 січня 2019 року в справі № 706/1272/14-ц, від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц, від 31 серпня 2020 року в справі № 350/1850/17, від 01 лютого 2021 року в справі № 442/2196/19; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

На обґрунтовування вимог касаційної скарги зокрема зазначає, що суди неповно з`ясували обставини справи. Не врахували, що батько третьої особи ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом не отримував після смерті його матері та права власності на спірну частину земельної ділянки не реєстрував. ОСОБА_2 після смерті батька також не отримував свідоцтва про право на спадщину, у видачі такого свідоцтва нотаріус 04 грудня 2015 року йому відмовив. Крім того, ОСОБА_2 звернувся до суду з пропуском позовної давності, про що вона заявила відповідне клопотання, однак суди його не вирішили.

Позиція Верховного Суду:

У цій справі встановлено, що батько третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті матері та 22 травня 2012 року отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину на частину земельної ділянки.

За змістом статті 125 ЗК України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Частиною шостою статті 126 ЗК України передбачено, що при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

У разі набуття права власності на земельну ділянку кількома набувачами або у разі відсутності на відповідному державному акті місця для проставлення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку набувачеві або відчужувачеві земельної ділянки протягом 30 календарних днів з дня подання ним до органу, який здійснює видачу зазначеного акта, документів, передбачених законодавством, видається державний акт на право власності на земельну ділянку.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки.

За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Як установлено судами, на свідоцтві про право на спадщину, яке було видано ОСОБА_4 на частину спірної земельної ділянки, зроблено відмітку Перегонівської сільської ради Обухівського району Київської області про державну реєстрацію в реєстрі за № 35 від 12 грудня 2012 року. Водночас на наявній у матеріалах справи копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 606931, виданого на ім`я ОСОБА_3, відсутня відмітка про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Проте, як правильно зазначив апеляційний суд, ризик непроставлення державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори відмітки на державному акті про перехід права власності на частину земельної ділянки при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 не може виправлятися за рахунок третьої особи, оскільки померлий ОСОБА_4 за життя здійснив усі необхідні дії по оформленню права власності на земельну ділянку, звернувшись до нотаріуса.

З огляду на викладене суди обґрунтовано вважали, що ОСОБА_4 відповідно до частин другої та шостої статті 126 ЗК України набув право власності на частину спірної земельної ділянки і, установивши, що третя особа ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після його смерті, проте у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову третьої особи та відповідно відсутність у зв`язку з цим підстав для задоволення первісного позову.

Висновок:

Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що суди не вирішили її клопотання про застосування позовної давності колегія суддів відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються змістом оскаржуваних рішень, у яких суди навели обґрунтовані мотиви відсутності підстав для застосування позовної давності.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до власного тлумачення позивачем норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 372/3571/20 - http://surl.li/kevns