1 грудня Верховна Рада України ухвалила в цілому євроінтеграційний Закон «Про внесення змін до Закону України «Про міжнародне приватне право» у зв’язку з ратифікацією Протоколу про право, що застосовується до зобов’язань про утримання (реєстр. № 6107).

Метою цього Закону є належна імплементація норм Протоколу про право, що застосовується до зобов’язань про утримання, в законодавство України. Імплементація Протоколу сприятиме гармонізації норм міжнародного приватного права і забезпечення уніфікованого підходу до застосування Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року.

Отже, Законом вносяться наступні зміни до Закону України «Про міжнародне приватне право»:

І. Стаття 67 загальні положення про права, яке застосовується до зобов’язань щодо утримання викладається у новій редакції:

1. Зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання, з урахуванням положень статей 67-1 – 67-3 цього Закону.
2. Сторони зобов’язання щодо утримання можуть обрати право, яке застосовується до зобов’язання щодо утримання, відповідно до правил, визначених статтею 67-4 цього Закону;

ІІ. Закон доповнюється статтями 67-1 — 67-4 наступного змісту:

Стаття 67-1 Зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми

1. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати, згідно із правом, визначеним відповідно до частини першої статті 67 цього Закону, зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом держави суду.
2. Якщо особа, яка має право на утримання, звернулася з вимогою про утримання до суду в державі, в якій особа, яка зобов’язана надати утримання, має місце проживання, зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми визначаються правом держави суду. Однак, якщо одержати утримання відповідно до зазначеного права неможливо, застосовується право, передбачене частиною першою статті 67 цього Закону.
3. Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одержати згідно з правом, визначеним відповідно до частин першої та другої цієї статті, зобов’язання щодо утримання між батьками і дітьми регулюються правом їхнього спільного особистого закону, якщо такий існує.

Стаття 67-2 Зобов’язання щодо утримання дітей іншими особами

1. Право, яке застосовується до зобов’язань щодо утримання малолітніх, неповнолітніх дітей дідом, бабою, вітчимом, мачухою, братом, сестрою, іншими особами, у сім’ї яких виховувалася дитина, визначається відповідно до статті 67-1 цього Закону.

Стаття 67-3 Зобов’язання щодо утримання, які виникають на підставі шлюбу

1. Зобов’язання щодо утримання, які виникають на підставі шлюбу, регулюються правом держави останнього спільного місця проживання сторін зобов’язання або іншим правом, яке має найбільш тісний зв’язок зі шлюбом, якщо одна зі сторін зобов’язання заперечує проти застосування зобов’язання права, визначеного відповідно до частини першої статті 67 цього Закону.

Стаття 67-4 Вибір права за згодою сторін зобов’язання щодо утримання

1. Зобов’язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, можуть на вибір сторін зобов’язання регулюватися:

1) особистим законом однієї зі сторін зобов’язання на момент здійснення вибору права;

2) право держави місця проживання однієї зі сторін зобов’язання на момент здійснення вибору права;

3) правом, яке обрано сторонами зобов’язання або застосовується відповідно до закону для регулювання майнових відносин сторін зобов’язання;

4) правом, яке обрано сторонами зобов’язання або застосовується відповідно до закону для регулювання припинення шлюбу або окремого проживання сторін зобов’язання;

5) правом держави суду, яке обрано сторонами для цілей провадження у конкретній справі про зобов’язання щодо утримання.

2. Вибір права, передбачений частиною першою цієї статті, здійснюється у письмовій формі. Угода про вибір права, що укладається в Україні, підлягає нотаріальному посвідченню.

Вибір права відповідно до пунктів 1-4 частини першої цієї статті не застосовується до зобов’язань щодо утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Вибір права відповідно до пункту 5 частини першої цієї статті має бути здійснений сторонами зобов’язання до відкриття провадження у відповідній справі з урахуванням вимог статті 77 цього Закону.

3. Угода про вибір права, яка призводить до явно несправедливих або нерозумних наслідків для будь-якої зі сторін, є нікчемною. Суд може визнати таку угоду дійсною, якщо буде встановлено, що на момент її укладення сторони повністю усвідомлювали значення, зміст і наслідки їхнього вибору.

ІІІ. Стаття 68 викладається у новій редакції:

Стаття 68 Відмова від утримання, заперечення вимоги про утримання

1. Право особи на відмову від утримання визначається право держави місця проживання цієї особи.
2. Вимога особи про утримання (крім вимог про утримання батьками дітей та вимог про утримання, що виникають зі шлюбних відносин) може заперечуватися особою, яка зобов’язана надати утримання, на тій підставі, що обов’язку щодо утримання не існує ні згідно із правом місця проживання особи, яка зобов’язана надати утримання, ні згідно із правом їхнього спільного особистого закону, якщо таке право існує.

Зміни до Закону України «Про міжнародне приватне право» покликані привести існуючі колізійні норми у сфері зобов’язань про утримання у відповідність до колізійних норм, визначених Протоколом щодо різних видів сімейних відносин (зокрема, правовідносин батьків і дітей, утримання дитини дідом, бабою, вітчимом, мачухою, братом, сестрою чи іншими особами, у сім’ї яких виховувалася дитина, зобов’язань про утримання осіб, які перебувають у шлюбі, осіб, шлюб між якими розірвано чи визнано недійсним, утримання родичів та інших членів сім’ї).

Детальніше ознайомитися із Законом: https://bit.ly/3VSK8j4