Стаття 16 Стамбульської конвенції ґрунтується на намірі розробити відповідь на дії чоловіків, які використовують фізичне, психологічне або сексуальне насильство стосовно жінок, та зобов’язує держави-члени розробити або підтримати програми двох різних типів: призначені для осіб, які вчинили домашнє насильство (пункт 1 статті 16), та призначені для кривдників, які вчинили статеві злочини (пункт 2 статті 16).

Конкретніше, в статті 16 визначено, що під час впровадження цих програм першочергову увагу треба приділяти безпеці та підтримці жертв, та що до співпраці в цьому напрямку повинні бути залучені спеціалізовані служби підтримки жертв, такі як притулки для жінок або кризові центри для постраждалих від зґвалтування.

Програми для кривдників – важливий складник комплексного та всеосяжного підходу до недопущення та боротьби з насильством стосовно жінок, який, своєю чергою, повинен бути частиною всеосяжної національної політики або стратегії. Робота з чоловіками, винними в домашньому насильстві та сексуальній агресії, може сприяти ширшому процесові культурних і політичних змін у напрямі скасування ґендерних ієрархій, насильства та дискримінації за ґендерною ознакою, а також інших форм особистого та структурного насильства та дискримінації.

Приводячи кривдників до визнання відповідальності за вчинення насильства, ці програми мають величезне значення для подолання системи уявлень, які допускають, виправдовують або сприяють вчиненню насильства стосовно жінок. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок та домашньому насильству і боротьбу з цими явищами (надалі за текстом – «Стамбульська конвенція») об’єднує ці програми в ширшій стратегії з недопущення насильства стосовно жінок і вимагає від держав-членів інвестувати в програми, призначені для кривдників, винних у вчиненні домашнього насильства та сексуальних правопорушень (стаття 16).

З метою надання практичних рекомендацій особам, які беруть участь у формуванні державної політики, та практикам стосовно підготовки необхідних програм втручання на основі результатів оцінення практичних заходів Маріанн Гестер, професорка кафедри ґендерно-зумовленого насильства та міжнародної політики факультету державної політики Бристольського університету, Велика Британія та Сара-Джейн Ліллі, наукова співробітниця Бристольського університету, Велика Британія, підготували у рамках проєкту Ради Європи «Запобігання та боротьба з насильством щодо жінок та домашнім насильством в Україні» документ на тему: «Програми для кривдників, винних у вчиненні домашнього та сексуального насильства: стаття 16 Стамбульської конвенції»*.

У документі детально розкриваються наступні питання:

• Сфера застосування статті 16;

• Огляд програм для кривдників у Європі;

• Програми для кривдників, винних у вчиненні домашнього насильства;

• Програми лікування для осіб, які вчинили статеві злочини;

• Ключові принципи програм лікування осіб, які вчинили статеві злочини;

• Приклади успішної практики проведення програм для кривдників, винних у вчиненні домашнього насильства, та програм лікування для осіб, які вчинили статеві злочини.

В документі пояснюється, яким чином інвестиції в програми для кривдників можуть сприяти недопущенню домашнього та сексуального насильства шляхом ліквідації чинників правопорушення, а на завершення наведено чек-лист, що містить основні складники для обох типів програм.

*Джерело: Маріанн Гестер, Сара-Джейн Ліллі «Програми для кривдників, винних у вчиненні домашнього та сексуального насильства: стаття 16 Стамбульської конвенції». Серія документів, які стосуються Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.

Ознайомитися з документом можна за покликанням: https://cutt.ly/k38c2HW