Процесуальний закон не визначає такої підстави для повернення апеляційної скарги, як неповне відновлення судового провадження, і це не є прогалиною у законодавчому регулюванні
Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2024 року у справі № 2-о-29/11
Короткий зміст судових рішень:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини задоволена.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, із спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1, на час відкриття спадщини.
15 лютого 2023 року до апеляційного суду надійшов супровідний лист Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із апеляційною скаргою ОСОБА_3, відповідно до якого цивільна справа № 2-о-29/11 за заявою ОСОБА_1 знищена у зв’язку із закінченням строку зберігання відповідної категорії справ на підставі «Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строку зберігання», затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 07 листопада 2017 року № 1087. В архіві збереглися лише оригінали рішень.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 лютого 2023 року направлено матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11 за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: П’ята Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для ініціювання відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2023 року відновлено втрачене судове провадження у справі № 2-0-29/11 в частині тексту рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 квітня 2023 року матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11 повернуто до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. Надано строк для усунення недоліків до 31 травня 2023 року, після чого справу направлено до Запорізького апеляційного суду.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року у справі № 2-о-29/11 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересовані особи: П’ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, повернуто ОСОБА_3.
Ухвала мотивована тим, що 17 травня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали справи № 2-0-29/11, які складаються з копії рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року, ухвали про прийняття справи до провадження від 26 січня 2011 року та супровідного листа Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 2-0-29/11 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції 07 лютого 2023 року. Матеріали справи не містять доказів оскарження учасниками справи рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року. Належним чином оформлені матеріали справи в апеляційного суду відсутні.
Оскільки судове провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2011 року відновлено лише в частині оскаржуваного рішення суду, розгляд апеляційної скарги ОСОБА_3 є неможливим. Суд апеляційної інстанції у цьому випадку позбавлений можливості перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, оскільки для його перегляду по суті спору необхідні матеріали справи.
Враховуючи те, що чинним цивільним процесуальним кодексом не врегульовано питання повернення апеляційної скарги, поданої на судове рішення у справі, в якій втрачене судове провадження, за аналогією права підлягає застосуванню стаття 357 ЦПК України.
ОСОБА_3 не позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції із заявою про відновлення втраченого судового провадження за наявності необхідних документів та у випадку такого відновлення – повторно звернутись з апеляційною скаргою.
Аргументи учасників справи:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при подачі заяви ОСОБА_1, маючи умисел одноосібно отримати спадок, який залишився після смерті їхньої матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: квартиру АДРЕСА_2, навмисно не зазначив як заінтересовану особу спадкоємця І черги – його, що надалі потягло ряд рішень, відповідно до яких його було усунуто від спадкування. ОСОБА_1 жодного разу не зазначив про наявність оспорюваного рішення суду, а матеріали справи № 336/9006/15-ц та № 336/6985/17 не містять копій оскарженого рішення суду, про яке він довідався лише у лютому 2023 році випадково.
Враховуючи наведене вважає, що він має право на апеляційне оскарження, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.
Судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 357 ЦПК України, оскільки процесуальним кодексом не врегульований порядок повернення апеляційної скарги у справі на рішення, в якій втрачено судове провадження.
Позиція Верховного Суду:
У частинах першій, другій статті 494 ЦПК України визначено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом, і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз’яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина третя статті 494 ЦПК України).
Тлумачення статті 494 ЦПК України свідчить, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, віднесено на розсуд суду та залежить від мети такого відновлення.
У статті 357 ЦПК України визначено повноваження апеляційного суду щодо повернення апеляційної скарги, зокрема, згідно з частиною п’ятою цієї статті апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п’яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення апеляційної скарги постановляється ухвала, яка може бути оскаржена в касаційному порядку(частини шоста, сьома статті 357 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
Відповідно до частини дев’ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
У справі, що переглядається:
апеляційний суд не врахував, що той факт, що у ЦПК України не визначено повноважень для суду апеляційної інстанції щодо повернення апеляційної скарги у разі втрати судового провадження та неможливості його відновити повністю або в необхідній частині, не є прогалиною у законодавстві, яка підлягає довільному усуненню. Застосування судом апеляційної інстанції аналогії закону і повернення апеляційної скарги на підставі статті 357 ЦПК України у такій справі є недопустимим, оскільки процесуальний закон не визначає такої підстави для повернення апеляційної скарги, як неповне відновлення судового провадження, і це не є прогалиною у законодавчому регулюванні;
апеляційний суд не звернув уваги, що предметом спору у справі є вимога про встановлення факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини; з апеляційною скаргою звернулась особа, яка не брала участі у справі та стверджувала, що має право на апеляційне оскарження, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи вирішив питання про його права, як спадкоємця першої черги; саме особа, яка не брала участі у такій справі та звертається з апеляційною скаргою, має підтвердити, за необхідності – подати апеляційному суду відповідні докази, що суд першої інстанції при розгляді справи вирішив питання про її права, тобто що ця особа є спадкоємцем, яка прийняла спадщину, та мала б бути залучена у справу як відповідач (співвідповідач). Тому не є обґрунтованим і висновок суду апеляційної інстанції, що він за неповно відновленим судовим провадженням в цій справі позбавлений можливості перевірити законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду за апеляційною скаргою ОСОБА_3.
Висновок:
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_3 є помилковим. Тому оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа – направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.
У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Джерело: https://tinyurl.com/yc6urhsk