Огляд Постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 554/1924/20 (провадження № 61-13340сво21)
Короткий зміст позовних вимог:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, орган опіки та піклування Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Подільський відділ реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, ОСОБА_3 , про визнання усиновлення недійсним, анулювання та поновлення актового запису про матір.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням районного суду м., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області, ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_4 ,
У подальшому вказані судові рішення скасовано постановою Верховного Суду від 05 червня 2019 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно дочки.
Незважаючи на зазначене, рішенням районного суду м. Полтави ОСОБА_2 оголошено усиновлювачем ОСОБА_4 .
На думку позивача, скасування рішення суду про позбавлення батьківських прав свідчить про припинення усіх правових наслідків та виключає можливість усиновлення її дочки відповідачем, оскільки своєї згоди на усиновлення дитини вона не надавала. Крім того, при вирішенні питання про усиновлення суд всупереч статті 218 Сімейного кодексу України (далі — СК України) не отримав згоди дитини на усиновлення та не поінформував її про правові наслідки усиновлення, незважаючи на те, що на момент ухвалення судового рішення дитині було більше 10 років.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд:
— визнати усиновлення, яке проведено на підставі рішення районного суду м. Полтави, усиновлювачем за яким є ОСОБА_2 , недійсним;
— анулювати запис про ОСОБА_2 як матір, в актовому записі про народження від 30 травня 2007 року № 197, вчиненому Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції;
— поновити запис про ОСОБА_1 як матір, в актовому записі про народження від 30 травня 2007 року № 197, який зроблений Ленінським (Подільським) відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, змінивши в актовому записі прізвище позивача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2020 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на момент ухвалення рішення районного суду м. Полтави від 18 грудня 2017 року про усиновлення дитини позивача ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав стосовно дочки. Разом із тим, оскільки в подальшому судове рішення про позбавлення батьківських прав було скасовано, батьківські права позивача вважаються поновленими з часу позбавлення її цих прав.
Зазначені обставини виключають можливість усиновлення дитини відповідачем ОСОБА_2 , оскільки позивач не позбавлена батьківських прав та не надавала своєї згоди на усиновлення. Батьківські права ОСОБА_1 як біологічної матері дитини є природними та мають пріоритет над правами відповідача стосовно дитини, яких вона набула на підставі рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , яке згодом було скасоване.
Крім того, при вирішенні питання про усиновлення дитини суд всупереч вимог статті 218 СК України не отримав згоди дитини на усиновлення та не поінформував її про правові наслідки усиновлення, тоді як на момент ухвалення рішення про усиновлення ОСОБА_5 виповнилося 10 років і вона чітко усвідомлювала, хто є її рідною матір`ю.
Таким чином, усиновлення неповнолітньої ОСОБА_5 проведено без її згоди та без згоди її матері (позивача у справі), а тому підлягає визнанню судом недійсним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2021 року рішення районного суду м. Полтави від 09 грудня 2020 року в частині поновлення запису про ОСОБА_1 як матір ОСОБА_5, в актовому записі про народження, зробленому відділом реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції, зі зміною в актовому записі прізвища позивача з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 грудня 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення в цій частині, яким у задоволенні вказаної позовної вимоги відмовлено.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на момент ухвалення рішення районного суду м. Полтави від 18 грудня 2017 року про усиновлення дитини позивач ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав стосовно дочки. Разом із тим унаслідок скасування судового рішення права ОСОБА_1 як матері відновлено, а тому факт усиновлення дитини відповідачем перешкоджає позивачу здійснювати батьківські права, а іншого способу відновлення порушеного права позивача (крім визнання усиновлення недійсним) не існує.
Вимога позивача про зміну в актовому записі про народження дитини прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » також не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що після прийняття рішення про визнання усиновлення недійсним відновленню підлягають відомості, які були первісно зазначені в актовому записі про народження дитини. При цьому прізвище позивач змінила в 2011 році внаслідок укладення шлюбу, тобто після проведення державної реєстрації факту народження її дочки.
Позиція Верховного Суду:
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.
Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання усиновлення дитини недійсним, анулювання запису про усиновлювача в актовому записі про народження дитини, поновлення запису про матір в актовому записі про народження дитини.
Отже, на розгляд суду касаційної інстанції постало питання про визнання усиновлення недійсним з підстав відсутності згоди дитини та матері. При цьому відсутність згоди на момент усиновлення позивач обґрунтовує реформацією (скасування Верховним Судом) рішення про позбавлення її батьківських прав.
Усиновлення припиняється у випадках, встановлених СК України, зокрема слід відрізняти підстави та порядок визнання усиновлення недійсним від підстав і порядку його скасування. Підставами припинення усиновлення є: визнання усиновлення недійсним (стаття 236 СК України), скасування усиновлення (стаття 238 СК України), позбавлення усиновлювача батьківських прав (стаття 242 СК України).
Статтею 218 СК України визначено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
Так, статтею 5 Європейської конвенції про усиновлення передбачено, що рішення про усиновлення не приймається, якщо не надано принаймні таких згод, які не відкликані:
- a) згоди матері й батька; або в разі відсутності й батька, й матері, які могли б надати згоду, згоди будь-якої особи чи установи, які вповноважені надати таку згоду замість них;
- b) згоди дитини, яка відповідно до закону вважається такою, що має достатній рівень розуміння; дитину вважають такою, що має достатній рівень розуміння, після досягнення віку, який визначено законом та який не повинен перевищувати 14 років;
- c) згоди другого з подружжя чи зареєстрованого партнера усиновлювача.
Висновок:
Батьківські права позивача, яка є біологічною матір`ю дитини, є природними та мають пріоритет над правами відповідача стосовно дитини, яких вона набула на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав, що згодом було скасовано. Зі скасуванням рішення суду про позбавлення батьківських прав втрачаються ті наслідки, які з нього випливають, зокрема, і право іншої особи на усиновлення дитини. Через те що на момент ухвалення судового рішення про усиновлення мати дитини була позбавлена батьківських прав, проте судове рішення про позбавлення позивача батьківських прав було скасовано, тому її батьківські права поновлено з часу їх позбавлення.
Однією із визначальних підстав для визнання усиновлення недійсним за рішенням суду є відсутність згоди батьків, якщо така згода була необхідною. Цей припис частини першої статті 236 СК України презюмується і підлягає з`ясуванню в суді. Враховуючи той факт, що рішення про позбавлення батьківських прав було скасоване як помилкове, то можна зробити висновок про реформацію такого судового рішення, а отже воно не може мати жодних правових наслідків чи ігнорувати приписи закону щодо обов`язкової згоди на усиновлення. Таким чином, згода матері на усиновлення була необхідна.
З урахуванням зазначених обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що хоча на момент вирішення питання про усиновлення неповнолітньої ОСОБА_5 її біологічна мати (позивач у справі) за судовим рішенням була позбавлена батьківських прав, разом із тим на підставі комплексного та повного аналізу фактичних обставин, враховуючи факт скасування у касаційному порядку судового рішення про позбавлення батьківських прав, права матері є поновленими з часу їх позбавлення, що виключає можливість усиновлення дитини відповідачем, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена батьківських прав стосовно дочки та своєї згоди на її усиновлення не надавала.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду першої інстанції у нескасованій частині та апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то Об`єднана палата вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанову апеляційного суду — без змін.
Джерело: Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 554/1924/20 (провадження № 61-13340сво21)— https://reyestr.court.gov.ua/Review/106506830