Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Київський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Ющенко В. В., про встановлення батьківства.

В обґрунтування позову вказала, що наприкінці 2011 року познайомилася із ОСОБА_4 . Між ними виникли романтичні стосунки, які вони підтримували до останнього часу. Інколи вони проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, інколи окремо. Навесні 2014 року вона завагітніла. ОСОБА_4 визнав, що він є батьком майбутньої дитини. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_5 .

Через відсутність біологічного батька, який перебував на той час в місцях позбавлення волі, ім`я та по батькові сина у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за її вказівкою.

Дізнавшись про народження сина, ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини. Разом із сином вона відвідувала ОСОБА_4 у місцях позбавлення волі. Батьки ОСОБА_4 також визнали Єгора своїм онуком та за можливістю допомагали їй на час відсутності їхнього сина.

Після відбування покарання у вересні 2018 року ОСОБА_4 вийшов на волю. Вказувала, що вони продовжували стосунки, при чому ОСОБА_4 надавав їй матеріальну допомогу на утримання сина і обіцяв подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини, однак не встиг цього зробити, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 раптово помер.

За таких обставин позивач просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно сина ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Полтаві, та внести зміни до актового запису № 169 від 17 лютого 2015 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого вказати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень:

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтава та внесено зміни до актового запису від 17 лютого 2015 року № 169 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого вказано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Установивши, що за результатами дослідження між малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як між біологічним онуком та дідом є біологічна спорідненість за чоловічою лінією, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо її неналежного повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, апеляційний суд також констатував, що відповідач ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи:

У липні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18, від 12 грудня 2019 року у справі № 562/1155/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 161/10117/21, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала, що надані позивачем фотографії та роздруківка переписки не можуть бути належними, достатніми та достовірними доказами кровної спорідненості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Водночас суди безпідставно узяли до уваги показання свідків. Суди попередніх інстанцій надали неправильну правову оцінку висновку експерта від 11 серпня 2022 року.

Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, позбавивши відповідачку права на судових захист, оскільки не забезпечив ОСОБА_2 можливість 15 серпня 2023 року брати участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Позиція Верховного Суду:

При зверненні до суду із цим позовом ОСОБА_1 послалася на те, що батьком дитини ОСОБА_5 є ОСОБА_4 , який за життя не заперечував свого батьківства, проте помер до вирішення цього питання у передбаченому законом порядку.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків.

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Установивши на підставі належним чином досліджених доказів, зокрема висновку судової генетичної експертизи, обставини того, що між батьком померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та малолітнім ОСОБА_5 є біологічна спорідненість за чоловічою лінією, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо встановлення батьківства ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 та похідної вимоги про внесення відповідних змін до актового запису щодо народження дитини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться до незгоди із висновками судової генетичної експертизи, неналежності цього доказу та неправильності оцінки його судами.

Натомість, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому відхиляє вказані доводи заявника. При цьому суд враховує, що відповідачем ОСОБА_2 в порядку статті 81 ЦПК України не надано будь-яких інших доказів на спростування вказаних обставин.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що згідно із вказаним висновком неможливо установити обставини чиє ОСОБА_3 біологічним дідом ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції підставно вказав, що зазначена обставина не спростовує того, що на підставі об`єктивних даних висновком експертизи встановлена біологічна спорідненість між малолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із частиною п`ятою статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Згідно із довідкою про причини повернення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адресат ОСОБА_2 відсутня за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена адреса була вказана відповідачем як адреса її місця проживання у відзиві на позову заяву, а також у інших поданих нею особисто та її представником документах.

Іншої адреси відповідач ОСОБА_2 суду не повідомила, вказавши лише про те, що вона останній час працює в Італії (а. с. 83, т. 1).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник ОСОБА_2 - адвокат Листопад Н. А. 21 липня 2023 року отримала повістку про виклик до Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/10327/20 на 15 серпня 2023 року о 15 год. 30 хв.

02 серпня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Листопад Н. А. подала до суду заяву по участь в судовому засіданні, призначеному на 15 серпня 2023 року, у режимі відеоконференції.

Згідно із протоколом судового засідання від 15 серпня 2023 року № 1811300 під час розгляду справи в залі суду була присутня представник ОСОБА_2 - адвокат Листопад Н. А.

Висновок:

З огляду на зазначене колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, позбавивши відповідачку права на судових захист.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122578513