Припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 243/11178/21

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання недоотриманих страхових виплат спадковим майном та стягнення недоотриманих страхових виплат.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2, який отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Ленінському районі м. Донецька. У зв’язку з окупацією м. Донецька батько позивача влітку 2014 року виїхав до м. Дніпра, де зареєструвався як внутрішньо переміщена особа та продовжував отримувати страхові виплати. З кінця літа 2014 року до дня смерті батько позивача мешкав у Бельгії в м. Брюгге.

На звернення позивача до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманих його батьком за життя страхових виплат надано відповідь, що для отримання страхових виплат батько позивача повинен був отримати довідку внутрішньо переміщеної особи встановленого зразка та звернутися до робочих органів виконавчої дирекції Фонду із заявою про призначення (продовження) страхових виплат. Оскільки в робочих органах ВДФСС відсутні оригінали документів, що підтверджують право ОСОБА_2 на страхові виплати, то підстав для автоматичного нарахування і виплати страхових виплат немає, у зв’язку з чим заборгованості з виплати зазначених сум у Фонду немає.

Оскільки ОСОБА_2 не перебував на території України, то не може мати статусу внутрішньо переміщеної особи, тому що між Україною і Королівством Бельгія не укладено угоди про забезпечення громадян у сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, та згідно з пунктом 1 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» страхові виплати припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном. Також Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області повідомило, що ОСОБА_2 на обліку в Управлінні не перебував.

Позивач вказував, що має право на отримання невиплачених його батьку страхових виплат за період з 01 жовтня 2014 року до 12 жовтня 2020 року.

ОСОБА_1 з урахуванням уточнень просив визнати спадковим майном недоотримані його батьком ОСОБА_2 за життя суми страхових виплат за період з 01 жовтня 2014 року до 12 жовтня 2020 року та стягнути їх в солідарному порядку з відповідачів з урахуванням індексації та інфляції у розмірі 223 430,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано спадковим майном ОСОБА_1 недоотримані за життя його батьком ОСОБА_2,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, суми страхових виплат за період з 01 жовтня 2014 року до дня смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов’язано ГУ ПФУ в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 недоотримані за життя його батьком ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, суми страхових виплат за період з 01 жовтня 2014 року до дня смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 страхові виплати були призначені пожиттєво, тому він мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду про продовження виплат. ОСОБА_2 за життя право на отримання страхових виплат не втратив, тому позивач як спадкоємець відповідно до статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом. 

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області залишено без задоволення. Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2023 року залишено без змін. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

21 грудня 2023 року ГУ ПФУ в Донецькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року й ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа на обліку у відділеннях Фонду соціального страхування України не перебував. Із червня 2014 року ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа із заявою про продовження страхових виплат до будь-якого відділення Фонду соціального страхування України не звертався, тому не мав права на нарахування та отримання страхових виплат. Вказує, що оскільки ОСОБА_2 за життя не виявив інтересу та волі на те, щоб відновити нарахування щомісячної грошової суми у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, а отже, указані суми йому за життя не нараховувались, тому вони не можуть входити до складу спадщини ОСОБА_2.

з кінця літа 2014 року до дня смерті мешкав в м. Брюге, Бельгія. А відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Між Україною і Королівством Бельгія не укладено угоди про забезпечення громадян у сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 431/6232/16-ц, від 09 грудня 2020 року у справі № 243/9613/19-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 243/9618/19, від 22 липня 2021 року у справі № 243/8565/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов’язків, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в обєднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов’язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тому припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і відповідно до статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Оскільки припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат, право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України, ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат у порядку спадкування за законом.

Висновок:

Установивши, що позивач має право на спадкове майно – страхові виплати ОСОБА_2, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, зобов’язавши відповідача виплатити позивачу щомісячні страхові виплати його батька, які входять до складу спадщини у вигляді недоотриманих щомісячних страхових виплат.

Аргументи касаційної скарги висновків судів щодо наявності у позивача права на страхові виплати батька, які є спадковим майном, не спростовують.

За наведених підстав Верховний Суд вважає безпідставними доводи заявника про те, що оскільки ОСОБА_2 з кінця літа 2014 року до дня смерті мешкав в м. Брюге, Бельгія, між Україною і Королівством Бельгія не укладено угоди про забезпечення громадян у сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судом апеляційної інстанції у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року – без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

Джерело: https://tinyurl.com/4br3f5yn