Причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою та збитками: необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 квітня 2021 року у справі № 910/4676/19

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок надзвичайної ситуації, а саме вибухів боєприпасів на території 6-го арсеналу Міністерства оборони України поблизу смт. Дружба в Ічнянському районі Чернігівської області виникла пожежа на комплексі будівель елеватора, який належить позивачу, внаслідок чого позивачу завдано матеріальну шкоду в сумі 10 025 535 грн.

Розгляд справи судами:

Рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням суду мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами складових частин збитків, наявність яких могла б бути підставою для їх стягнення з відповідачів, а саме: наявності вини відповідачів за фактом пожежі, яка спричинена вибухами боєприпасів на території відповідача-2; вартості втраченого, пошкодженого або знищеного майна; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

Постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду міста Києва. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини на користь СТОВ «Інтер» 7 123 914,33 грн збитків, 9 806,40 грн витрат на проведення судової експертизи, 106 858,71 грн судового збору за подання позовної заяви, 160 288,07 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини на постанову Північного апеляційного господарського суду, в якій наведено прохання скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва у цій справі.

Військова частина НОМЕР_1 наполягає на неправильному застосуванні частини п`ятої статті 1187 ЦК України з огляду на неможливість, за існування винесеного судом апеляційної інстанції судового рішення, довести, що шкода у даному у випадку виникла внаслідок непереборної сили. При цьому зобов`язання Військової частини чи Міністерства оборони України виплатити збитки позивачу до того, як закінчиться досудове слідство у кримінальному провадженні, відкритому за частиною третьою статті 113 (диверсія) та статті 425 (недбале ставлення до військової служби) Кримінального кодексу України, позбавляє відповідачів їх законного права довести, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили. Крім того, на думку скаржника, судом не досліджено характер причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та спричиненою шкодою.Також вказано про порушення норм процесуального права в частині строку розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду:

Слід зауважити, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. При цьому для встановлення деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення:

а) наявність шкоди,

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди,

в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача,

г) вина.

Усі ці складові мають бути проаналізовані судом, висновки із цих питань повинні бути детально описані у судових рішеннях, а також в залежності від встановленого необхідно прийняти рішення по суті позовних вимог. Потрібно при цьому мати на увазі, що у разі відсутності хоча б одного елементу складу правопорушення деліктна відповідальність не настає.

Твердження Військової частини у касаційній скарзі про те, що необхідно вирішувати по суті позовні вимоги лише після закінчення кримінального провадження, де буде визначено причини виникнення надзвичайної ситуації, можливість пошкодження майна позивача внаслідок непереборної сили, а саме диверсії, що звільняє військову частину від відшкодування заподіяної шкоди, є помилковими (передчасними) з огляду на таке.

У силу статті 113 Кримінального кодексу України диверсія є злочином проти основ національної безпеки України, за який встановлена кримінальна відповідальність.Факт того, чи мало місце діяння та чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, встановлюється судом при ухваленні вироку. Отже, за відсутності вироку суду, в якому встановлено обставини щодо виникнення пожежі саме через диверсію, факт наявності диверсії є недоведеним. Тому такі доводи скаржника відхиляються судовою колегією.

Проте, на думку колегії суддів, твердження, наведені скаржником, стосовно не дослідження судами характеру причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та спричиненою шкодою заслуговують на увагу. На переконання суду касаційної інстанції, суди попередніх інстанцій не з`ясували наявність усіх елементів правопорушення, а саме, розміру шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між вибухами на арсеналі та спричиненою шкодою. Ці елементи не були проаналізовані судами та не зроблено відповідні висновки, які б дозволили вирішити питання позовних вимог по суті та ухвалити рішення про задоволення позову чи про відмову у позові.

Не зроблено з цих питань і висновків судами, хоча скаржником наводилися доводи стосовно завищення розміру шкоди та необхідності встановлення причинно-наслідкового зв`язку, як елементу деліктної відповідальності.

Висновок:

Із цього приводу Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід наголосити, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення заподіяної шкоди передчасними, з огляду на те, що судом апеляційної інстанції на порушення наведених норм процесуального права залишено поза увагою та не надано оцінки всім доказам та доводам відповідачів у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», а також з огляду на наведене вище. При цьому судом першої інстанції також не було проаналізовано всі елементи складу правопорушення.

Судова колегія вважає, що касаційну скаргу Військової частини потрібно задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 квітня 2021 року у справі № 910/4676/19 – https://cutt.ly/z3wkmHy