Причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити

Огляд постанови Верховного Суду колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 570/1890/21

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини:

За вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 17 січня 2022 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 червня 2022 року вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 залишено без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_9 у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з 03 грудня 2020 року до 26 січня 2021 року.

Згідно з вироком ОСОБА_9 засуджено за те, що він 03 грудня 2020 року близько 13:30 у світлу пору доби, керуючи вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz 814», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по правій смузі руху проїзної частини автодороги Устилуг-Луцьк-Рівне з боку м. Луцька у напрямку м. Рівного, на 135 км + 320 м вищевказаної автодороги, поблизу Клеванської ЗОШ №1 по вул. Б. Хмельницького, буд. 1 смт Клевань Рівненського району Рівненської області, діючи усупереч вимогам пунктів 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 і 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді транспортного засобу, що зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом у зустрічному напрямку, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху керованого ним автомобіля аж до його повної зупинки, в результаті чого допустив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, який по вказаному нерегульованому пішохідному переходу зліва направо по ходу руху транспортного засобу перетинав проїзну частину, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду.

У результаті ДТП малолітній пішохід ОСОБА_10 від отриманих травм помер на місці пригоди.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала:

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які, на його думку, перешкодили ухваленню законних та обґрунтованих судових рішень у справі, просить вирок і ухвалу стосовно ОСОБА_9 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, стверджує, що в діях засудженого відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, а судами неправильно застосовано норми матеріального права та дана неправильна правова оцінка обставинам справи. Зазначає, що органом досудового розслідування та судом не встановлено, коли саме і як малолітній пішохід з`явився на пішохідному переході та на якій відстані від останнього на той час знаходився автомобіль під керуванням обвинуваченого. Вважає, що сама собою зупинка транспортного засобу, що рухається у зустрічному напрямку, перед нерегульованим пішохідним переходом, за відсутності доказів про наявність рухомого об`єкта, що наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її, не може розцінюватися як небезпека для руху для водіїв, що рухаються по сусідніх смугах у зустрічному напрямку. Заперечує висновки судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП, стверджуючи, що в основу дослідження були покладені недостовірні дані, а також вказує на неправильну оцінку цих висновків судом. Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції доводи захисту належним чином не перевірив, у повторному дослідженні доказів необґрунтовано відмовив і апеляційні вимоги поза розумним сумнівом не спростував.

Мотиви Суду:

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Судові рішення попередніх інстанцій у цьому кримінальному провадженні свідчать про те, що судами ретельно перевірені доводи, аналогічні тим, що викладені в касаційній скарзі сторони захисту. Зазначені в них мотиви про відхилення цих доводів колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Із мотивувальної частини вироку убачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Мотивуючи свої висновки у цій частині, суд послався, у тому числі, на показання очевидців події - свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які, перебуваючи за кермом своїх транспортних засобів, бачили, як перед нерегульованим пішохідним переходом зупинилися декілька автомобілів, пропускаючи пішохода, і хлопчик, зрозумівши, що його пропускають, побіг через пішохідний перехід та вдарився об вантажний автомобіль. Аналогічні показання зазначені свідки дали під час проведення слідчих експериментів за їх участю.

Також судом було досліджено протокол огляду документа (відеозапису) від 08 грудня 2020 року, на якому зафіксовано момент ДТП, зокрема, появу вантажного автомобіля під керуванням ОСОБА_9 та пішохода, який перетинає проїзну частину справа наліво по ходу його руху та контактує з ним, а до цього перед нерегульованим пішохідним переходом, де з`явився силует пішохода, зупиняється вантажний автомобіль, який рухається у зустрічному напрямку до автомобіля під керуванням обвинуваченого.

Під час проведення слідчих експериментів, у тому числі з обвинуваченим за участі його захисників, під час якого зауважень чи заперечень від них не надійшло, було встановлено дані про те, що видимість зустрічного транспортного засобу з місця водія автомобіля під керуванням ОСОБА_9 не обмежена і становить 83,4 м. Також у ході проведення слідчих експериментів було встановлено видимість силуету малолітнього пішохода з робочого місця водія вантажного автомобіля під керуванням обвинуваченого на кожній секунді віддалення. Вихідні дані, отримані за результатами проведення слідчих експериментів, та оптичний диск із відеозаписом обставин ДТП було надано на дослідження комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертиз з дослідження обставин та механізму ДТП.

Як убачається з даних висновку експерта № СЕ-19/118-21/3239-ІТ від 22 квітня 2021 року, в дорожній обстановці, яка наведена у наданих на експертизу вихідних даних, водій автомобіля «Mercedes-Benz 814», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 в момент виникнення небезпеки для руху мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, а його дії не відповідали вимогам пунктів 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху та з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.Вказане свідчить про те, що водій ОСОБА_9 усупереч приписам зазначених правил, побачивши, що перед нерегульованим пішохідним переходом зупинився транспортний засіб, який рухався по зустрічній смузі руху, не зменшив швидкість і не зупинився, а продовжив свій рух, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, тим самим створив небезпеку, в результаті чого загинула малолітня дитина. Усупереч посиланням захисника у касаційній скарзі висновок експерта не містить суперечностей, оскільки інші його дані вказують на відсутність технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом безпечного поперечного зміщення напрямку руху праворуч, а щодо застосування екстреного гальмування без зміни напрямку руху експерт робить висновок про неможливість надання остаточної відповіді з огляду на надані вихідні дані, водночас у разі дотримання вищевказаних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_9 міг запобігти виникненню ДТП.

При цьому колегія суддів касаційного суду зауважує, що причина, через яку створена небезпека для руху, не має значення, якщо встановлено, що водій мав можливість її вчасно виявити. Визначальним фактором для встановлення відповідальності водія за наслідки ДТП є об`єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків, яка за встановлених у цій справі обставин у обвинуваченого ОСОБА_9 була, оскільки при суворому дотриманні вимог пунктів 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху він мав технічну можливість вчасно виявити перешкоду для руху та уникнути наїзду на пішохода. А скупчення транспортних засобів на зустрічній до автомобіля під керуванням обвинуваченого смузі руху перед нерегульованим пішохідним переходом, яке, як стверджує у касаційній скарзі захисник, ОСОБА_9 сприймав як затор, а не зупинку автомобілів для надання переваги у русі малолітньому пішоходу, не звільняло обвинуваченого від обов`язку суворого дотримання вимог пунктів 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху щодо проїзду нерегульованого пішохідного переходу.

Дії ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України відповідно до найнижчої межі санкції зазначеної норми кримінального закону, за якою його засуджено, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особи та конкретних обставин справи. Таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і вважати це покарання надмірно суворим підстав не вбачається.

Висновок:

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, доводи якої аналогічні доводам у його касаційній скарзі і по суті зводяться до власної оцінки доказів у кримінальному провадженні, відмінної від їх оцінки судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог ст. 419 КПК України, навів у своїй ухвалі вичерпні аргументи на їх спростування та докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому колегія суддів касаційного суду вкотре зауважує, що положення ч. 3 ст. 404 КПК України не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, якщо не було встановлено неповноти їх дослідження або порушення під час їх дослідження судом першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.

На підставі вищенаведеного Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_9 слід залишити без зміни.

Джерело: постанова Верховного Суду колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 570/1890/21 - https://tinyurl.com/38ndpnx3