Короткий зміст вимог заяви:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Державна фіскальна служба України (далі – ДФС України), Головне управління Державної податкової служби в Одеській області (далі – ГУ ДПС в Одеській області), Державна податкова служба України (далі – ДПС України), Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі – ГУ ДФС в Одеській області).

Метою звернення із заявою про визнання особи безвісно відсутньою зазначено припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Заяву мотивовано тим, що 02 лютого 2019 року ОСОБА_1 отримала лист від Пенсійного фонду України в м. Одесі від 10 січня 2019 року № 405/07, в якому містилася інформація про виклик її батька ОСОБА_3 як фізичну особу-підприємця. До моменту отримання зазначеного листа заявниці не було відомо про наявність у її батька статусу підприємця та факт його проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Шлюб між її батьками розірваний 05 грудня 1985 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом. Мати заявниці ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, вихованням заявниці займалася її бабуся, яка була опікуном. Про батька заявниці було відомо лише те, що він проживав у республіці білорусь, а його персональні дані взяті зі свідоцтва про право на спадщину від 21 червня 2012 року, що зареєстровано в реєстрі № 6-723, листа Пенсійного фонду України та актуальної інформації з ЄДРПОУ.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 21 червня 2012 року місцем проживання ОСОБА_3 зазначено адресу: республіка білорусь, АДРЕСА_2. Останню інформацію про батька заявниця отримувала від нотаріуса, яка зазначала, що ОСОБА_3 відправив телеграму з республіки білорусь із метою вступу в права спадкування за заповітом, оригінал телеграми не бачила, ці події були у 2010 році.

За допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень заявниці стало відомо про те, що у 2010 році ДПІ Приморського району м. Одеси зверталася до Господарського суду Одеської області із заявою про визнання відсутнього боржника ФОП ОСОБА_3 банкрутом. Однак ухвалою Господарського суду Одеської області від 01 березня 2010 року позовну заяву повернуто, оскільки суд зазначив, що факт відсутності фізичної особи-підприємця має бути доведений у загальному порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Посилаючись на вказані вище обставини, заявниця просила задовольнити її вимоги та визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення:

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1, безвісно відсутнім.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за місцем останньої реєстрації ОСОБА_3 не проживає, з 2004 року знятий із реєстраційного обліку, за адресою місця проживання, вказаною ним особисто в заяві в іншому судовому провадженні в 2012 році (с. Дачне Біляївського району Одеської області), ОСОБА_3 також не проживає. За даними ДМС України ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_3 зареєстрованим або знятим із реєстрації в Одеській області не значиться, посвідкою на постійне/тимчасове проживання не документувався.

На обліку в органах Пенсійного фонду України станом на 2021 рік не перебуває, останні звітні періоди ОСОБА_3 у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування датовані 2007 та 2008 роками. Також ОСОБА_3 державний кордон України не перетинав, до адміністративної, кримінальної відповідальності не притягувався та у розшуку не перебуває.

З огляду на досліджені докази у їх сукупності суд першої інстанції вважав наявними правові підстави для визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім у розумінні вимог статті 306 ЦПК України.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року апеляційну скаргу ГУ ДПС в Одеській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2022 року змінено, виключивши з мотивувальної частини встановлені судом обставини щодо заборгованості ОСОБА_3 перед ГУ ДПС в Одеській області в розмірі 29 293,44 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що сукупність фактичних обставин справи свідчить про правильність висновків суду першої інстанції та про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім.

Разом із тим суд першої інстанції, вирішуючи питання про оголошення ОСОБА_5 безвісно відсутнім, встановив обставини, що не входять до предмета її розгляду та не стосуються предмета доказування у справі, зокрема судом першої інстанції встановлені обставини щодо наявності заборгованості ОСОБА_3 перед стягувачем. Документи, надані на підтвердження указаних обставин у межах розгляду цієї справи, є недопустимими доказами, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування, а тому суд не мав брати до уваги ці відомості та, як наслідок, посилатися на них у судовому рішенні.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи:

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДПС в Одеській області на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 06 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 серпня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційну скаргу з урахуванням уточненої редакції мотивовано тим, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17, від 30 березня 2022 року у справі № 295/4293/21, від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 та від 29 серпня 2019 року у справі № 225/2576/17. 

У вказаних справах викладено висновок, зокрема, про те, що крім іншого, судам слід з’ясувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто, чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення від юридичної відповідальності.

Судами повно та всебічно не досліджено матеріали справи та не враховано відсутність вжитих заходів для розшуку особи та встановлення її місця перебування.

У касаційній скарзі ГУ ДПС в Одеській області наголошує, що встановлення факту ОСОБА_3 безвісно відсутнім може спричинити значний вплив на діяльність податкового органу щодо справляння податків та стягнення податкової заборгованості.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 43 ЦК України (тут і надалі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць – перше січня наступного року.

Законодавець пов’язує визнання особи безвісно відсутньою зі встановленням відповідного юридичного складу, тобто сукупністю взаємопов’язаних юридичних фактів, що становлять предмет доказування.

Такою сукупністю юридичних фактів, тобто юридичним складом, є:

1) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості;

3) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України;

4) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Безвісна відсутність – це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).

При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Висновок:

Повно та всебічно дослідивши докази у їх сукупності, з підстав, передбачених вказаними нормами права, встановивши, що стосовно ОСОБА_3 протягом більше як один рік відсутні відомості в місці його постійного проживання, відсутні відомості щодо місця його перебування, за місцем реєстрації знятий із реєстраційного обліку, пенсійні виплати не отримує, встановити коло знайомих та родичів виявилося не можливим, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, безвісно відсутнім.

Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі постанови Верховного Суду на предмет їх подібності, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав вважати, що судами не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки у вказаних справах на підставі їх доказової бази встановлені інші фактичні обставини.

Доводи касаційної скарги про те, що судами повно та всебічно не досліджено матеріали справи та не враховано відсутність вжитих заходів для розшуку особи та встановлення її місця перебування, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскільки з метою встановлення місця перебування ОСОБА_3 ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 грудня 2020 року було витребувано з Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Приморського районного у м. Одесі відділу ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області інформацію щодо наявності актового запису про смерть, витребувано з Державної Прикордонної служби України Головного центру обробки спеціальної інформації відомості щодо перетину кордону, витребувано з Головного управління ДМС України в Одеській області інформацію щодо отримання посвідки, та в подальшому досліджено надані відповіді уповноважених органів. Судом першої інстанції було направлено запит до Дачненської сільської ради щодо проживання на території ради ОСОБА_3, досліджено документи судового доручення щодо реєстрації та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3, надіслано відповідні запити до уповноважених органів, у тому числі до Департаменту з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, відділу документального та інформативного забезпечення Одеської міської ради Управління державної реєстрації та Головного управління Національної поліції в Одеській області. Вказані дії судів у їх сукупності свідчать про достатність вжитих заходів для встановлення місця перебування особи.

Крім того, зазначені доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами та обґрунтовано спростовані. Разом із тим Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Аргументи касаційної скарги ГУ ДПС в Одеській області про те, що встановлення факту ОСОБА_3 безвісно відсутнім може спричинити значний вплив на діяльність податкового органу щодо справляння податків та стягнення податкової заборгованості, правового значення не мають та на результат розгляду заяви по суті не впливають, оскільки за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23 листопада 2023 року заявником припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_3 у зв’язку зі смертю. Факт смерті ОСОБА_3 підтверджено також інформацією, наданою відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), відповідно до якої виявлено актовий запис про смерть від 13 листопада 2023 року № 10907 ОСОБА_3, дата смерті – ІНФОРМАЦІЯ_7. Смерть зареєстрована на підставі Остаточного лікарського свідоцтва про смерть від 13 листопада 2023 року № 310, виданого Центральним міжнародним відділенням № 2 «Одеське бюро судово-медичної експертизи» Управління охорони здоров’я та медицини катастроф.

З огляду на те, що на момент вирішення судами питання про задоволення заяви про визнання особи безвісно відсутньою вжиті заходи, спрямовані на встановлення місця перебування ОСОБА_3, були безрезультатними, рішення судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх скасування.

У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду – без змін.

Джерело: https://tinyurl.com/4sxn6zjr