Постанова Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 752/18272/18
При вирішенні спору про поділ майна суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ в інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанта поділу майна подружжя при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога – це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.
1.Обставини справи
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя. Позов обґрунтовано тим, що між сторонами був зареєстрований шлюб. У період шлюбу подружжя набуло нерухоме та рухоме майно, а саме квартиру загальною площею 87,7 кв. м, квартиру загальною площею 160,60 кв. м, автомобіль марки SUZUKІ GRAND VITARA. Оскільки добровільно поділити майно подружжя не бажає, позивачка звернулася до суду із цим позовом, у якому просила:
– визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 160,60 кв. м, вартістю 4 212 414 гривень;
– визнати за відповідачем право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 87,7 кв. м, вартістю 4 232 872 гривні та транспортний засіб марки SUZUKІ GRAND VITARA вартістю 250 000 гривень;
– стягнути з відповідача на її користь компенсацію за рухоме майно, що є спільною сумісною власністю і набуте під час проживання в офіційному шлюбі і яке залишається на праві особистої приватної власності за відповідачем, у розмірі 135 229 гривень.
2.Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено, а саме в порядку поділу спільного майна подружжя:
– визнано за позивачкою право власності на квартиру загальною площею 160,60 кв. м;
– визнано за відповідачем право власності на квартиру загальною площею 87,7 кв. м і транспортний засіб марки SUZUKI GRAND VITARA;
– стягнено з відповідача на користь позивачки компенсацію вартості частки у рухомому майні у розмірі 135 229 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що придбане подружжям за час шлюбу майно є спільною сумісною власністю. Оскільки квартири розділити (виділити частку) на ізольовані житлові приміщення та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири, технічно неможливо, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для розподілу речей між подружжям з урахуванням їх вартості і частки кожного із подружжя у спільному майні. Автомобіль, оскільки є річчю неподільною, має залишитися у власності відповідача, з якого на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація, що дорівнює частині вартості автомобіля. Постановою апеляційного суду вирішено скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивачки про поділ квартир, у цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову щодо поділу квартир. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки відповідачем не спростована презумпція права спільної сумісної власності подружжя на майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дві квартири та автомобіль належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Звертаючись до суду із цим позовом, позивачка не зазначала про наявність підстав для відступу від засад рівності часток, а згідно з висновком експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість квартири загальною площею 87,7 кв. м станом на дату оцінки становить 5 031 583 гривні; ринкова вартість квартири загальною площею 160,60 кв. м станом на дату оцінки становить 8 277 156 гривень. Отже, передання у власність кожному з подружжя по одній квартирі, вартість яких не є однаковою, без визначення розміру компенсації є порушенням порядку поділу майна між подружжям, частки у праві власності якого є рівними. На судовому засіданні позивачка заперечувала проти сплати компенсації за збільшення її частки у праві власності на майно. Зі свого боку відповідач не висловлював згоди на отримання грошової компенсації, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість поділу квартир без стягнення грошової компенсації.
3.Позиція Верховного суду та нормативно-правове обґрунтування
Верховний Суд дійшов висновку про те, що постанова апеляційного суду є незаконною з огляду на таке. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать:
·необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача);
·зловживання матеріальними правами;
·обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу;
·сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 761/42030/21).
Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 755/12930/17). Аналогічне положення закріплене в статті 60 СК України. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). У постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) вказано, що «спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб’єктів. Для права власності характерна наявність одного суб’єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок – один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб’єктів (наприклад, один будинок – два співвласники); (б) єдність об’єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному із співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), на яку посилався й заявник у касаційній скарзі, вказано, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (частина друга статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному з них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та його виконання надалі.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)). Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірне нерухоме майно набуто сторонами за час шлюбу, відповідачем неспростована презумпція права спільної сумісної власності подружжя на майно, воно є спільним сумісним майном подружжя, ці речі (об'єкти касаційного перегляду) є неподільними. Разом з тим апеляційний суд відмовив у задоволенні позову про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що вартість спірних квартир є різною, а звертаючись до суду із цим позовом позивачка не зазначала про наявність підстав для відступу від засад рівності часток і в судовому засіданні заперечувала проти сплати компенсації за збільшення її частки у праві власності на майно. Відповідач також не висловлював згоди на отримання грошової компенсації. Отже, в цьому випадку позивач просила виділити їй у власність квартиру, вартість якої більше ніж вартість квартири, яку вона пропонувала залишити у власності відповідача, про наявність підстав для відступу від засад рівності часток не зазначала і заперечувала проти стягнення з неї на користь відповідача компенсації вартості частки останнього у праві спільної сумісної власності на цю неподільну річ. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що передання у власність кожному з подружжя по одній квартирі, вартість яких не є однаковою, без визначення розміру компенсації є порушенням порядку поділу майна між подружжям, частки у праві власності якого є рівними. Проте апеляційний суд не врахував, що у разі коли один із подружжя (позивач) не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій із попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності. Схожий висновок викладено і в пункті 53.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (провадження №14-182цс21), на яку, зокрема, посилалася заявник у касаційній скарзі. Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що після виготовлення висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 29.07.2022, за допомогою якого було визначено вартість спірного майна на момент розгляду справи, позивачка не зазначала про його необґрунтованість або невідповідність іншим матеріалам справи, фактично погодившись із визначеною у вказаному висновку вартістю спірних квартир, не вчинила передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій із попереднього внесення грошової компенсації на депозитний рахунок суду, Верховний Суд дійшов висновку про наявність у цьому випадку підстав для визнання ідеальних часток подружжя у спірному майні без його реального поділу та залишення майна у спільній частковій власності.
Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://tinyurl.com/2r6bcbsu
Більше позицій у сімейних справах можна знайти у Бюлетені Комітету НААУ з питань сімейного права (інформаційний дайджест у сфері сімейного права) за I квартал 2024 року. Випуск 16. https://tinyurl.com/2azrunuf