При виконанні рішень про відібрання і передання дитини залучення органів опіки та піклування державним виконавцем є обов`язковим

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 680/764/19

Короткий зміст вимог скарги:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення начальника Новоушицького відділу державної виконавчої служби у Кам`янець-Подільському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі -Новоушицька ВДВС) Пукаса В. М., головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Управління) Мігдальського П. П., начальника Деражнянського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Деражнянський ВДВС) Косевича С. О., та утвореної у їхньому складі виконавчої групи.

Скарга обґрунтована тим, що рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року зобов`язано ОСОБА_1 повернути сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання матері ОСОБА_2 .

На підставі цього рішення 26 січня 2021 року суд видав виконавчий лист № 680/764/19, який пред`явлено стягувачем ОСОБА_2 до примусового виконання.

Старший державний виконавець Новоушицького ВДВС Смолінська Л. М. (далі - державний виконавець Смолінська Л. М.) постановою від 27 січня 2021 року відкрила виконавче провадження № НОМЕР_1 та зобов`язала ОСОБА_1 повернути малолітнього сина до місця проживання матері протягом 10-ти робочих днів.

Після повторного накладення на боржника штрафу згідно з постановами державного виконавця Смолінської Л. М. від 22 лютого та 15 березня 2021 року і надіслання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення ним ( ОСОБА_1 ) кримінального правопорушення згідно з поданням начальника Новоушицького ВДВС, працівники органу державної виконавчої служби не вирішили питання про закінчення виконавчого провадження, а продовжили вчиняти виконавчі дії з примусового виконання судового рішення, незважаючи на те, що це рішення не могло бути виконано без участі боржника. Крім того, начальник Новоушицького ВДВС Пукас В. М. не дотримався статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

У подальшому працівники органу державної виконавчої служби неправомірно звернулися до суду з поданням про розшук дитини, залучили до виконання рішення працівників правоохоронних органів та служби у справах дітей, а 30 листопада 2021 року - незаконно відібрали дитину у матері боржника в м. Береговому Закарпатської області. Виконавчі дії проводилися державними виконавцями, які не були включені до утвореної на підставі постанови від 23 листопада 2021 року виконавчої групи. Лише 03 грудня 2021 року постановою начальника Новоушицького ВДВС Пукаса В. М., закінчено виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням.

ОСОБА_1 просив суд:

- визнати неправомірними дії та постанову начальника Новоушицького ВДВС від 03 грудня 2021 року про закінчення виконавчого провадження з підстав виконання судового рішення без участі боржника;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 30 листопада 2021 року про залучення працівників органів внутрішніх справ;

- визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 30 листопада 2021 року про залучення працівників органів внутрішніх справ;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 01 грудня 2021 року про залучення служби у справах дітей Берегівської міської ради;

- визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Управління Мігдальського П. П. від 01 грудня 2021 року про залучення служби у справах дітей Берегівської міської ради;

- визнати неправомірними дії начальника Деражнянського ВДВС Букаса В. М. про складання акта державного виконавця від 01 грудня 2021 року;

- визнати неправомірним акт від 01 грудня 2021 року, складений начальником Деражнянського ВДВС Косевичем С. О.;

- визнати неправомірними дії виконавчої групи, утвореної 23 листопада 2021 року заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління Бабиним М. А. в частині відібрання дитини у ОСОБА_4 в приміщенні готелю «Жайворонок» на вул. Шевченка, 112, у м. Береговому Закарпатської області.

Короткий зміст судових рішень:

Ухвалою районного суду залишеною без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні скарги відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що оскаржувані дії та рішення були прийняті і вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державних виконавців та інших посадових осіб органу державної виконавчої служби, цими діями і рішеннями права ОСОБА_1 не порушено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

ОСОБА_1 через адвоката Мілашевського М. Г. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована таким.

На порушення статті 63 Закону № 1404-VІІІ державні виконавці здійснили виконання рішення суду без участі боржника ОСОБА_1 , незважаючи на те, що саме боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Незважаючи на те, що судове рішення, яке підлягає виконанню, стосується зобов`язання боржника вчинити певні дії, та не містить формулювання про відібрання дитини, державні виконавці вчиняли дії саме в контексті останнього твердження, що не передбачає обов`язкової участі/присутності боржника. Крім того, не вирішено питання про закінчення виконавчого провадження.

Заявник також зазначає про відсутність підстав для створення виконавчої групи без участі боржника.

Підставою для касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме: частину третю статті 63 Закону № 1404-VІІІ, пункт 21 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція); суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 127/522/17 та від 02 липня 2020 року у справі № 465/576/17.

Позиція Верховного Суду:

Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частинами першою-третьою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно пунктів 2, 3, 6 розділу ІІ, пунктів 1, 2, 8 розділу ІV Інструкції залучення працівників поліції у межах наданих їм повноважень здійснюється виконавцем при виконанні рішень для забезпечення публічної безпеки і порядку, запобігання, припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, ужиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю виконавців, фізичних осіб, що виникли при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів на підставі мотивованої постанови виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення виконавчої дії.

Залучення органів опіки та піклування відповідно до покладених на них повноважень обов`язково здійснюється державним виконавцем при виконанні рішень про відібрання і передання дитини, а також у разі необхідності забезпечення прав та інтересів дітей та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування).

Залучення у виконавчому провадженні відповідних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та фізичних осіб (крім понятих) здійснюється виконавцем шляхом винесення постанови про залучення цих осіб.

За наявності обставин, визначених частиною першою статті 25 Закону, при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби.

Виконавча група може бути утворена, зокрема, за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень - з державних виконавців підпорядкованих органів державної виконавчої служби. Процесуальні документи видаються державними виконавцями, що входять до виконавчої групи, на виконання доручення керівника виконавчої групи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Встановлено, що боржник ОСОБА_1 добровільно не виконував рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року про його зобов`язання повернути сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця проживання матері ОСОБА_2 . Зазначені обставини заявник не спростував, однак посилався на те, що не вчиняв дій, які б перешкоджали чи унеможливлювали виконання рішення суду, у зв`язку з чим оскаржувані дії державних виконавців, направлені на примусове виконання без його участі з вжиттям відповідних заходів, а також у спосіб відібрання дитини, а не повернення, як це визначено у виконавчому документі, вважав незаконними.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2021 року задоволено подання начальника Новоушицького ВДВС Пукас В. М. від 23 листопада 2021 року та оголошено розшук малолітнього ОСОБА_3 . Боржник не оскаржив зазначену ухвалу, вона набрала законної сили.

Крім цього, з метою забезпечення виконання рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року головний державний виконавець Управління Мігдальський П. П. залучив працівників органів внутрішніх справ, службу у справах дітей Берегівської міської ради, а заступник начальника Управління Бабин М. А. - утворив виконавчу групу.

Відповідно до акта начальника Деражнянського ВДВС Косевича С. О. від 01 грудня 2021 року о 7 год 00 хв. у кімнаті № 108 корпусу «Д» готельного комплексу «Жайворонок» у м. Береговому Закарпатської області стягувачка ОСОБА_2 у присутності членів виконавчої групи самостійно повернула дитину.

З огляду на це виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , дійшов висновку, що виконання рішення суду про повернення малолітнього ОСОБА_3 до місця проживання матері ОСОБА_2 могло бути виконано без участі ОСОБА_1 . У зв`язку з цим державний виконавець правомірно продовжив примусове виконання рішення та не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження. Для здійснення виконавчого провадження була створена виконавча група, оскільки рішення суду у справі, яка набула значний суспільний інтерес, не виконувалося тривалий час. Усі виконавчі дії були проведені членами виконавчої групи, після чого державний виконавець правомірно закінчив виконавче провадження.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року у справі № 680/764/19 - https://reyestr.court.gov.ua/Review/113817191