Інна Скузь, адвокат з сімейних справ
В рамках діяльності Центру сімейного права ВША НААУ відкриваємо рубрику «Теорія сімейного права: не забуваймо про головне». При вирішенні сімейних спорів часто ловиш себе на тому, що переконуєш суддю правовими позиціями Верховного Суду, а не нормами та принципами сімейного права. Давайте бути відвертими, сімейний Кодекс не перечитується та значення основних понять забуваються. На нашу думку, в кожній справі сімейний адвокат має переконувати не лише судовою практикою, але й володіти правильною термінологією, знати теорію сімейного права. Ми будемо у цьому допомагати!
Як гадаєте: 16-річна наречена чи 17-річний ФОП будуть вважатися дітьми у розумінні сімейного права?
Ці та інші питання наштовхнули мене до роздуму, коли саме особа втрачає свій статус дитини в сімейному праві, а з ним, наприклад, можливість отримувати аліменти від своїх батьків, чи можливість розпоряджатися своїм майном самостійно без попереднього дозволу на це органу опіки та піклування.
Щоб дати відповідь на ці питання необхідно зануритися у теорію, яка може пояснити нам наступне.
Відповідно до статті 1 Конвенції ООН про права дитини Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосованим до даної особи, вона не досягла повноліття раніше. Аналогічне визначення міститься і в Законі України «Про охорону дитинства», де Дитиною вважається особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосованим до неї, вона не набуває повноліття раніше.
Стаття 6 Сімейного кодексу України поділяє дітей на малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (від 14 до 18 років) і говорить про те, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років. Тут все зрозуміло.
А чи може змінитися статус дитини у разі набуття нею повної цивільної дієздатності ще до 18 років?
Ми знаємо, що відповідно до ст. 34 ЦК України у разі реєстрації шлюбу фізичної особи до 18 років, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. У статті 35 ЦК України також встановлено, що повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором або бажає займатися підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.
Зауважу, що вказані вище приклади стосуються саме набуття особою повної цивільної дієздатності, яка не впливає і не може вплинути на її сімейно-правовий статус. Тобто, ні реєстрація шлюбу, ні оформлення трудового договору чи реєстрація підприємцем особи, яка досягла 16 років, не анулюють її статус дитини в розумінні сімейного законодавства.
Повна цивільна дієздатність надає дитині саме здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Однак, така дієздатність не позбавляє дитину права отримувати аліменти та кошти на свої додаткові витрати до 18 років. А у разі продажу 17-річною дитиною-ФОПом квартири, що залишилась їй у спадок, вона все однак повинна буде взяти попередній дозвіл на це від органу опіки та піклування.
Отже, набувши повної цивільної дієздатності відповідно до положень ЦК, особа не втрачає правового статусу дитини за сімейним законодавством. Ці поняття не є тотожними, тому це слід пам’ятати!