Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 369/7885/21 (провадження № 61-9273св22)

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу.

Заява мотивована тим, що 21 травня 2020 року між нею і ОСОБА_4 укладено шлюб, який зареєстрований Алуштинським міським відділом обліку актів цивільного стану Департаменту обліку актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, а до того вони проживали як чоловік і дружина, починаючи з 2004 року. Вказувала, що даний шлюб було укладено саме на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, оскільки станом на час його укладення вже розпочався карантин, пов`язаний із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). У зв`зку із цим вона і ОСОБА_4 не могли виїхати на підконтрольну Україні територію.

Зазначала, що ОСОБА_4 помер, його було поховано на батьківщині в Республіці Молдова, до якої через карантинні обмеження пускають лише родичів і з певних підстав. Вказувала, що недійсність документа, виданого на окупованій території Автономної Республіки Крим, є підставою недопущення її, як родича померлого, на територію Республіки Молдова. Тому вона змушена звернутися до суду для встановленням факту реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_4 з метою підтвердження родинних стосунків для можливості відвідування могили ОСОБА_4 в Республіці Молдова.

Враховуючи наведене просила суд встановити факт реєстрації 21 травня 2020 року шлюбу між громадянкою України ОСОБА_1 , уродженкою м. Казань Росія, і громадянином України ОСОБА_4 , уродженцем с. Флокоаса Кагульського району Молдова.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, у задоволенні заяви відмовлено.

Враховуючи те, що шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 було зареєстровано відповідним органом російської федерації, а шлюб в Україні ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у встановленому законом порядку не укладали, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту укладення шлюбу на тимчасово окупованій території України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 . - ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Касаційна скарга мотивована тим, що відносини, які здійснюються на окупованих російською федерацією територіях, регулюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Статтею 9 вказаного Закону держава визнала легітимність та чинність деяких документів, зокрема документа, що підтверджує факт укладення шлюбу, виданого органами на окупованій території.

В матеріалах справи наявні докази, які стверджують про наявність волевиявлення укласти шлюб з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зокрема свідоцтво про укладення шлюбу від 21 травня 2020 року. Проте, реєстрація була здійснена неналежним органом і в подальшому без відповідного рішення суду не може бути визнана Україною. При цьому вказує, що на час подання касаційної скарги надзвичайний стан в Республіці Молдова триває й, відповідно, ОСОБА_1 безперешкодно не могла і досі не може потрапити до Молдови на могилу свого чоловіка.

Позиція Верховного Суду:

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту реєстрації шлюбу, виходив із того, що заявник, знаючи про правові наслідки укладення шлюбу на тимчасово окупованій території, не скористався своїм правом на подачу заяви про реєстрацію шлюбу до будь-якого українського органу державної реєстрації актів цивільного стану, тому відсутні правові підстави для задоволення такої заяви, оскільки укладення шлюбу на тимчасово окупованій території України не створює юридичних наслідків і обов`язків та не може визнаватися на території інших держав, зокрема і в Україні. Колегія суддів не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо реєстрації шлюбу, з метою захисту прав і свобод громадян України на тимчасово окупованих територіях, ніяким чином не легітимізує таку владу.

Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Документи, видані органами та установами (зокрема, закладами реєстрації актів цивільного стану), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 315 ЦПК України.

Із заяви ОСОБА_1 вбачається, що 21 травня 2020 року між нею і ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований Алуштинським міським відділом обліку актів цивільного стану Департаменту обліку актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим. Отже, згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шлюб укладено на тимчасово окупованій території України.

На час звернення заявника із цією заявою (червень 2021 року) частина третя статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачала, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків. Отже, за такої редакції Закону шлюб, укладений між заявником і ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території, був недійсним і не створював юридичних наслідків, а тому у заявника не було іншої можливості підтвердити факт реєстрації шлюбу, аніж звернутися до суду із заявою про встановлення юридичного факту.

Висновок:

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та дійшли помилкових висновків про те, що заявник, знаючи про правові наслідки укладення шлюбу на тимчасово окупованій території, не скористався своїм правом на подачу заяви про реєстрацію шлюбу до будь-якого українського органу державної реєстрації актів цивільного стану, тому відсутні правові підстави для задоволення такої заяви, оскільки укладення шлюбу на тимчасово окупованій території України не створює юридичних наслідків і обов`язків та не може визнаватися на території інших держав, зокрема і в Україні.

Разом із тим, заявником під час розгляду вказаної справи, з урахуванням підстав, якими обґрунтовано заяву про встановлення факту реєстрації шлюбу, не доведено, що встановлення цього факту має юридичне значення, оскільки доказів, які б давали підстав вважати, що заявник обмежена у праві в`їзду до Республіки Молдова, суду не надано.

При цьому колегія суддів наголошує, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким, зокрема, частину третю статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено, документи, що підтверджують факт реєстрації шлюбу особи на тимчасово окупованій території, не є недійсними.

Враховуючи те, що висновки судів щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації шлюбу з підстав того, що встановлення юридичного факту реєстрації шлюбу органом, створеного на тимчасово окупованій території України у порядку, непередбаченим законом, цивільне процесуальне законодавство України не передбачає, є помилковими, тому наявні підстави для зміни судових рішень, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 369/7885/21 (провадження № 61-9273св22) – https://cutt.ly/m8k2ptJ