Правонаступників у справі можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 681/1267/22

Зміст вимог позовної заяви:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Бондар С. М., про припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 померла. Ухвалою районного суду відкрито провадження у вказаній справі. 11 січня 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про залучення його до участі у справі як правонаступника позивачки ОСОБА_1.

Ухвалою районного суду закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Бондар С. М., про припинення речових прав та скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України). З огляду на це правонаступників у справі можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі. Аналіз норм статей 25, 26 ЦК України, 42, 46, 47, 48 ЦПК України свідчить про те, що на момент відкриття провадження у справі позивач повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність, в іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. Враховуючи, що на час відкриття провадження у справі правоздатність ОСОБА_1 припинилася, а процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе шляхом залучення правонаступників лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, тому провадження у справі підлягає закриттю.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу районного суду залишено без змін. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції, установивши, що позивачка померла до відкриття провадження у справі, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. У зв`язку з наведеним не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали та наявності правових підстав для зупинення провадження у справі до вступу правонаступників.

Аргументи учасників:

ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій він, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що при вирішенні питання про залучення його як правонаступника позивача суди помилково застосували положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. При цьому суди не вказали, в якому порядку розглядається цивільна справа, що є порушенням частини першої статті 256 ЦПК України. Апеляційний суд у своїй постанові посилався на висновки, викладені Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 274/1484/17. Всі ці висновки стосуються випадків, коли позов було пред`явлено до померлих осіб (відповідачів). Однак у цій справі за життя ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 . Після звернення ОСОБА_1 до суду справа була зареєстрована, розподілена між суддями, постановлена ухвала про відкриття провадження у справі. Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Ухвалою суду першої інстанції і постановою апеляційного суду фактично закрито йому, як правонаступнику позивача, доступ до правосуддя.

Позиція Верховного Суду:

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 200/21020/15-ц (провадження № 61-9921св19) зазначено: «ЦПК України не містить норм, які б передбачали можливість здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 37 ЦПК України 2004 року можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб».

Висновок: 

У справі, що переглядається, суди встановили, що 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом. Ухвалою судді від 30 грудня 2022 року відкрито провадження у справі. Проте 11 січня 2023 року суду першої інстанції стало відомо, що ОСОБА_1 померла.

За таких обставин, встановивши, що позивачка ОСОБА_1 померла до дня відкриття провадження у справі (30 грудня 2022 року), і на момент смерті ОСОБА_1 не набула статусу учасника справи, суди зробили правильний висновок про закриття провадження у справі на підставі частини першої статті 255 ЦПК України.

Помилкове посилання апеляційного суду на висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019року у справі № 185/998/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18, та у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 274/1484/17, не вплинули на правильність висновків апеляційного суду по суті справи.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України). Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 681/1267/22 – http://surl.li/izipi