Право вчителів, що досягли пенсійного віку, на працю без дискримінації
Ірина Подкопаєва, адвокат, член Центру трудового права та соціального забезпечення
Публікації лекторів
02.05.2023

Право вчителів, що досягли пенсійного віку, на працю без дискримінації: що далі після ухвалення рішення Конституційного Суду України?

Конституційний Суд України 07 лютого 2023 року ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України № 1-р/2023 (справа № 1-5/2020 (118/20)), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463–ІХ (далі – Закон № 463), яким передбачалось, що «педагогічні працівники державних та комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Історія питання:

16 січня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463–ІХ, який набрав чинності з 18 березня 2020 року.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 436 набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов’язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік.

У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону.

Вищезазначена вимога Закону фактично скасувала трудові правовідносини, що склалися до набрання чинності Законом, і запровадила такий порядок, за якого педагогічний працівник та заклад освіти змушені були або розірвати трудові відносини без урахування волі сторін трудового договору, укладеного саме як безстроковий ще до ухвалення Закону, або укласти безальтернативний строковий трудовий договір строком на 1 рік з правом його продовження на наступний строк від 1 до 3 років.

Висновки Конституційного Суду України

Законодавець, ухвалюючи оспорюваний припис Закону, фактично позбавив учителів, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком, права на укладення безстрокового трудового договору та поставив такого працівника в нерівне становище порівняно з іншими педагогічними працівниками, які не мають достатнього стажу роботи для оформлення пенсії.

Тобто для окремої категорії педагогічних працівників встановлено віковий ценз, поєднаний із майновим цензом, що призвело до поділу педагогічних працівників на дві категорії та створило передумови для дискримінаційного підходу до однієї з них, унеможлививши укладення безстрокових трудових договорів з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та отримують пенсію за віком.

Суд зазначив, що під час запровадження обов’язкового строкового трудового договору для педагогів-пенсіонерів законодавець мав би врахувати, що «педагогічний досвід – це ціннісний здобуток, який є значущим чинником забезпечення належного рівня освіти, має важливе значення для учасників освітнього процесу та всього суспільства, а набувають такого досвіду педагогічні працівники з досягненням певного віку».

Тому встановлені Законом обмеження не мають легітимної, об’єктивно обґрунтованої суспільної мети забезпечення високого рівня та належної якості загальної середньої освіти і не відповідають вимогам частини першої, другої статті 24, частини першої, другої статті 43 Конституції України.

З текстом рішення Конституційного Суду України № 1-р/2023 від 07 лютого 2023 року можна ознайомитись на сайті Конституційного Суду України за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1-r2023_0.pdf

Які ж наслідки ухвалення даного рішення Конституційного Суду України для педагогічних працівників-пенсіонерів?

Статтею 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення

У пункті 2 резолютивної частини розглядуваного рішення зазначено, що абзац 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнаний неконституційним, втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Тобто положення чинного законодавства про укладення строкових трудових договорів з педагогічними працівниками – пенсіонерами втратив чинність з 07 лютого 2023 року і не може застосовуватись до тих правовідносин, які виникли з даної дати, тобто відсутні будь-які обмеження щодо укладення безстрокового трудового договору з педагогічним працівником – пенсіонером.

Чи є рішення Конституційного Суду України підставою для обов’язкового укладення безстрокових трудових договорів замість строкових із тими педагогічними працівниками – пенсіонерами, які працюють в державних та комунальних закладах загальної середньої освіти?

Починаючи з 07 лютого 2023 року чинне законодавство не містить вимоги, яка б забороняла або обмежувала власника (уповноважену ним особу) закладу освіти на укладення безстрокового трудового договору з педагогічним працівником – пенсіонером.

Одночасно з тим, вже укладенні строкові трудові договори зберігають свою чинність.

При цьому, роботодавець та працівник за угодою сторін або в односторонньому порядку у випадках, передбачених законом чи договором, можуть внести зміни до строкового трудового договору в частині зміни характеру такого договору з строкового на безстроковий.

Якщо сторони трудового договору не досягли згоди щодо зміни його умов, то такий трудовий договір зберігає свою чинність до закінчення терміну його дії.

Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України).

Отже, зміна строкового трудового договору педагогічних працівників – пенсіонерів на безстроковий можлива в наступних формах:

Внесення змін в чинний строковий трудовий договір в частині скасування терміну його дії за угодою сторін або в односторонньому порядку роботодавцем, якщо це прямо передбачено умовами договору;

Дострокове розірвання/припинення строкового трудового договору з одночасним укладенням безстрокового трудового договору;

Закінчення терміну дії строкового трудового договору за умови, по-перше, продовження трудових відносин між працівником та роботодавцем та, по-друге, відсутності вимоги жодної із сторін про їх припинення.

В іншому випадку, незважаючи на ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного рішення, закінчення терміну дії строкового трудового договору є підставою для припинення трудового договору та звільнення особи (працівника) з посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України в зв’язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору.

Зазначене узгоджується із наявною судовою практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18 Верховний суд дійшов висновків, що припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника.

Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100644044).

Які наслідки ухвалення рішення Конституційного Суду України для педагогічних працівників-пенсіонерів, які були звільнені з посади або переведені на строковий трудовий договір відповідно до вимог Закону?

Відповідь на дане питання буде відрізнятися залежно від наступних обставин: 1) був такий педагогічний працівник звільнений з посади або переведений на строковий трудовий договір; 2) оскаржувався наказ про звільнення з посади/переведення на строковий трудовий договір в судовому порядку; 3) у разі оскарження, стадія знаходження справи в суді та результати такого оскарження.

Тож розглянемо можливі варіанти:

Педагогічний працівник був звільнений з посади, наказ про звільнення не оскаржувався в судовому порядку.

Конституцією України у статті 55 кожному гарантується право на судовий захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 232 КЗпП України трудові спори про звільнення працівника з посади підлягають розгляду безпосередньо в місцевих загальних судах.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів про звільнення працівника з посади.

Так, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення, минуло не більше одного року.

З огляду на вищевикладене, педагогічний працівник може оскаржити своє звільнення з посади, посилаючись на вищевказане рішення Конституційного Суду України у таких випадках:

Якщо наказ про звільнення з посади НЕ БУВ вручений педагогічному працівникові;

Якщо наказ про звільнення з посади БУВ вручений педагогічному працівникові, але з дня такого вручення минуло менше одного місяця;

Якщо наказ про звільнення з посади БУВ вручений педагогічному працівникові, з дня такого вручення минуло більше одного місяця та менше одного року, і працівник мав поважні причини для пропуску місячного строку звернення до суду.

Працівник «втрачає» своє право на звернення до суду, у разі якщо наказ про звільнення з посади був вручений педагогічному працівникові і з дня такого вручення минуло більше одного року.  

Окремо звертаю увагу, що у разі звільнення з посади педагогічного працівника відповідно до вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» в період часу з 18 березня 2020 року по 10 червня 2021 року строки звернення до суду обчислюються з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина 1 статті 233 КЗпП України в редакції до 10.06.2021 року).

Педагогічний працівник був переведений з безстрокового на строковий трудовий договір без його згоди, відповідні накази не оскаржувались.

Для проведеного аналізу має значення саме відсутність чіткої та однозначної згоди педагогічного працівника на припинення безстрокового та укладення нового строкового трудового договору.

Так, відповідно до вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту» незгода працівника на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору є підставою для його звільнення з посади.

Одночасно з тим, в практиці існують непоодинокі випадки, коли педагогічним працівникам були змінені умови роботи, а саме був укладений із ними новий строковий трудовий договір, за відсутності згоди самого педагогічного працівника на такі зміни.

Про зміну умов роботи педагогічний працівник дізнавався вже після його звільнення з посади в зв’язку із закінченням строку дії такого строкового трудового договору або за інших обставин, які не були пов’язані власне із підписанням договору.

В ситуації, коли строковий трудовий договір укладено без згоди працівника потрібно звертати увагу на строки звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто вирішальне значення має не дата укладення строкового трудового договору (без згоди працівника), а момент, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про такий договір. Необізнаність працівника про строковий характер трудового договору є підставою для скасування відповідних наказів закладу освіти та/або договору, визнання безстрокового характеру договору.

Наприклад, Чернівецький апеляційний суд постановою від 06.03.2023 у справі № 716/1378/22 визнав незаконними та скасував накази закладу освіти щодо позивача в частині строкового характеру її трудового договору, визнав звільнення з посади в зв’язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору незаконним та поновив позивача на посаді.

В позовній заяві Позивач повідомила, що дізналась про строковий характер свого трудового договору виключно з наказу про її звільнення з посади в зв’язку із закінченням терміну дії такого договору.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факту укладення строкового трудового договору.

Так, як встановлено судом, ОСОБА_1 ні з копією трудового договору, ні з наказом про її призначення директором філії на умовах строкового трудового договору ознайомлена не була, трудовий договір нею не підписаний, що свідчить про не укладення нею саме строкового трудового договору.

В матеріалах справи відсутні докази про укладення з ОСОБА_1 іншого строкового трудового договору, як і відсутні докази про обізнаність її з наказами про призначення її на посаду на умовах строкового трудового договору та наказу про укладення строкового трудового договору.

Відповідно до норм трудового законодавства укладення з працівником строкового трудового договору, як і переведення його в іншу організацію внаслідок реорганізації можливе лише за згодою працівника. Матеріали справи не містять доказів про надання ОСОБА_1 згоди на укладення строкового трудового договору на новий строк.

Повний текст рішення суду за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109415302

Педагогічний працівник був звільнений з посади або із ним був укладений строковий трудовий договір, вищезазначені накази/договір оскаржуються в судовому порядку, судове провадження триває, в тому числі апеляційний чи касаційний перегляд рішення суду першої інстанції.

Як вже зазначалося вище, абзац 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визнаний неконституційним і втратив чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 07 лютого 2023 року.

А тому на момент звільнення з посади або укладення строкового трудового договору (якщо ці події мали місце до 07 лютого 2023 року) формально вказана норма Закону була чинною.

Одночасно з тим, чинне процесуальне законодавство визначає, що провадження в справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, частина 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Принцип верховенства права закріплений і в процесуальному законодавстві.

Відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Аналогічні положення містяться і у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, визнання вказаної норми неконституційною, тобто такою, що не відповідає частинам першій, другій статті 24, частинам першій, другій статті 43 Конституції України, дозволяє використовувати мотивування та аргументи Конституційного Суду України, викладені у рішенні, для посилення власної позиції та її обґрунтування у конкретній справі, де предметом оскарження є звільнення з посади чи укладення строкового трудового договору з педагогічним працівником – пенсіонером на підставі абзацу 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

Педагогічний працівник був звільнений з посади або із ним був укладений строковий трудовий договір, вищезазначені накази/договір оскаржувались в судовому порядку, судове провадження закінчилось ухваленням остаточного рішення.

За таких умов, вищезазначене рішення Конституційного Суду України є підставою для перегляду ухвалених рішень у справі за виключними обставинами.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов’язковим до виконання.

При цьому, процесуальним законодавством передбачена можливість та підстави перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами (стаття 423 ЦПК України, стаття 361 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Однією з підстав для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами є: встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (пункт 1 частини третьої статті 423 ЦПК України, пункт 1 частини 5 статті 361 КАС України).

Підсумовуючи варто зазначити, що абзац 3 частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» до визнання його неконституційним застосовувався на практиці близько 3 років і за цей час усі педагогічні працівники – пенсіонери, які працювали в комунальних та державних закладах загальної середньої освіти, були або звільненні з посад, або із ними були припинені безстрокові та укладені нові строкові трудові договори.

Ухвалення рішення Конституційного Суду України, за загальним правилом, не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Матеріал підготувала Ірина Подкопаєва, адвокат, член Центру трудового права та соціального забезпечення