Право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі  № 280/6033/22

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, – ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – третя особа), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

визнати протиправними та скасувати пункт 1.2. наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19 квітня 2022 року № 107 «Про призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;

зобов’язати уповноважену службову/посадову особу ІНФОРМАЦІЯ_3 видати наказ, яким виключити старшого солдата ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня набрання рішенням суду законної сили.

На обґрунтування позову позивачем зазначено, що наказ про його призов для проходження військової служби є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки станом на дату його видання позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувач фахової передвищої освіти.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу ОСОБА_1 мав статус здобувача фахової передвищої освіти, а тому мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому суд першої інстанції відзначив, що обов’язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 задоволено; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що обов’язок надати документи, що підтверджують право на одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, покладено на військовозобов’язаного. Водночас позивач не надав доказів того, що він подавав до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи на підтвердження його права не підлягати призову на військову службу під час мобілізації згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, матеріали справи не містять доказів, що на час прийняття оскаржуваного наказу відповідач володів інформацією, яка б надавала позивачу право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування:

У касаційній скарзі ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої  статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

На обґрунтування касаційної скарги скаржником зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу другого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі – Положення № 154).

Скаржник доводить, що в силу вимог пунктів 9, 11 Положення № 154 обов’язок перевірки підстави, визначеної абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», покладено саме на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19 квітня 2022 року № 107 «Про призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Своєю чергою, громадяни мають обов’язок з’явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин. Це також стосується військовозобов’язаних, резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які повинні з’явитися на виклики керівників відповідних органів.

За текстом позовної заяви, у квітні 2022 року ОСОБА_1 запросили ІНФОРМАЦІЯ_4. З`явившись до згаданого територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він надав уповноваженій особі відповідача 1 копії документів на підтвердження того, що в силу приписів абзацу 2 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII не підлягає мобілізації на військову службу. Проте йому було вказано на необхідність проходження військово-лікарської комісії, згодом вручено мобілізаційне розпорядження та видано оскаржуваний наказ. Позивачем акцентовано на тому, що будь-якої згоди на проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, він не надавав, а відмови від звільнення від призову на військову службу не писав.

За змістом абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII особи, які отримують фахову передвищу або вищу освіту, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, під час мобілізації не підлягають призову на військову службу.

З установлених у цій справі обставин убачається, що на момент початку мобілізації ОСОБА_1 навчався на першому курсі відокремленого структурного підрозділу «Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного» за денною формою навчання за спеціальністю 201 «Агрономія».

Отже, на момент призову на військову службу позивач відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.

У контексті доводів касаційної скарги Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачу будь-які документи для підтвердження наявності у нього статусу здобувача фахової перевищої освіти за денною формою навчання та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідач 1, своєю чергою, вказував на те, що жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII не надходило. Внаслідок цього, він не володів такою інформацією на час прийняття спірного наказу.

Надані позивачем до суду довідки Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного» від 22 серпня 2022 року № 77 та від 16 грудня 2022 року № 15 про те, що ОСОБА_1 у 2021 році вступив до Відокремленого структурного підрозділу «Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного», І рівень акредитації та навчається на 2 курсі (класі) денного відділення, Суд відхиляє, оскільки такі було видано закладом освіти не менш як через чотири місяці після його призову на військову службу, а тому не могли бути взяті до уваги відповідачем 1.

Щодо доводів позивача про те, що обов’язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було покладено на відповідача 1, Суд зазначає таке.

З аналізу пункту 11 Положення № 154 слідує, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов’язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.

При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов’язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов’язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Подібні положення відображено у пункті 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921, яким визначено, що призовники і військовозобов’язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов’язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов’язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондує з обов’язком військовозобов’язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про зміну рівня освіти.

Водночас, доказів звернення до відповідного органу щодо внесення змін до облікових даних у зв’язку із зарахування на денну форму навчання до відокремленого структурного підрозділу «Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного» з наданням підтверджуючих документів, позивач до суду не надав.

З приводу аргументів позивача про наявність у закладу освіти обов’язку повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про зміни у даних військовозобов’язаного, якого прийнято на навчання до цього закладу освіти, Суд зазначає, що в спірному випадку такі не можуть свідчити про обізнаність відповідача на час видання спірного наказу про наявність у ОСОБА_1 статусу здобувача фахової передвищої освіти та права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки підтверджуючих документів виконання закладом освіти такого обов’язку матеріали справи не містять. Крім того, ці аргументи не спростовують наявність у позивача обов’язку надати відповідні документи щодо зміни його рівня освіти до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, у встановлений строк.

Твердження позивача про те, що він не надавав згоди на проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, Суд оцінює критично, адже ОСОБА_1 з моменту його призову на військову службу до жовтня 2022 року жодних дій, які б свідчили про його незгоду з призовом та проходженням військової служби не вчиняв.

Підсумовуючи Суд вказує, що відсутність в матеріалах справи відомостей про те, що позивач повідомляв відповідача про обставини, які надають йому право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, дозволяють дійти висновку, що ОСОБА_1 можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб не скористався.

Висновок:

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19 квітня 2022 року № 107 «Про призов військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період, ОСОБА_1 прийнято правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Решта доводів касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2023 року у цій справі – без змін.

Джерело: https://tinyurl.com/adrss2ne