Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі – МОУ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, третя особа 1), у якому просила:

-          визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 04.11.2021 за №167, щодо відмови ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

-          зобов’язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв’язку із смертю чоловіка позивача та батька сина – сержанта запасу ОСОБА_3 , як резервіста, якого було призвано на навчальні збори.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі – Сумський ОТЦКСП, третя особа 2) залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що її чоловік ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3 ) захворів під час проходження навчальних зборів, перебуваючи в розташуванні військової частини, тобто під час виконання обов’язків служби у військовому резерві. У результаті хвороби був госпіталізований та помер. На момент смерті ОСОБА_3 перебував у списках особового складу військової частини, а тому смерть вважається такою, що настала під час проходження зборів.

ОСОБА_1 вважає, що з огляду на норми пункту 3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі – Закон № 2011-ХІІ) вона та її син мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті). Втім Міністерство оборони України протиправно відмовило у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_3 не виконував обов’язків військової служби.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 04 листопада 2021 року № 167, щодо відмови ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги.

Зобов’язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй та її сину ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв’язку із смертю чоловіка та батька сина – сержанта запасу ОСОБА_3, як резервіста, якого було призвано на навчальні збори, та прийняти рішення за результатами розгляду вказаної заяви, з урахуванням правової оцінки наданої судом.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 992 (дев’ятсот дев’яносто дві) грн. 00 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що ОСОБА_3 захворів під час проходження навчальних зборів, перебуваючи в розташуванні військової частини, тобто під час виконання обов’язків служби у військовому резерві, в результаті хвороби був госпіталізований та помер, на момент смерті перебував у списках особового складу військової частини.

Суди дійшли висновку, що позовна вимога про зобов’язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу задоволенню не підлягає, оскільки стосується втручання у дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Для належного захисту прав позивачки вийшли за межі позовних вимог та зобов’язали Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй та її сину ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги та прийняти рішення за результатами розгляду вказаної заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

14 серпня 2023 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Cкарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій допущені істотні порушення норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим ухвалені незаконні рішення. Відповідач наполягає, що захворювання сержанта запасу ОСОБА_3, яке призвело до його смерті, пов’язане з проходженням військової служби, але його смерть настала не під час виконання обов’язків служби у військовому резерві. Тому дія норми пункту 3 частини другої статті 16 Закону № 2011-XIІ на випадок з ОСОБА_3 не розповсюджується. Тому позивачка та її син не мають права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

Також МОУ зазначило, що сержант ОСОБА_3 помер перебуваючи на лікуванні та після закінчення навчальних зборів, а тому не міг виконувати обов’язки військової служби в цей час.

Підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме стосовно застосування підпункту 3 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XIІ, якою встановлена можливість призначення і виплати одноразової грошової допомоги членам сім’ї померлого у разі загибелі (смерті) військовозобов’язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, а не захворювання, яке призвело до смерті резервіста, пов’язане з проходженням військової служби.

Позиція Верховного Суду:

Судами встановлено, що сержант запасу ОСОБА_3 відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 20 квітня 2021 року № 185/ДСК та на підставі Наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 12 травня 2021 року № 8 з 12 травня 2021 року був призваний для проходження військових зборів, зарахований на всі види забезпечення та призначений на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4.

Отже, з моменту зарахування ОСОБА_3 на всі види забезпечення та призначення на посаду командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4 він почав виконувати обов’язки військової служби.

Знаходячись на навчальних зборах з підрозділом територіальної оборони 22 травня 2021 року, ОСОБА_3 звернувся за медичною допомогою до начальника медичного пункту зі скаргами на погане самопочуття. У цей же день ОСОБА_3 обстежено в медичному центрі «Флоріс», та зроблено заключення КТ – ознаки обширного інфаркту лівої гемісфери головного мозку в басейні СМА за ішемічним типом, після чого ОСОБА_3 шпиталізовано до КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона».

Згідно з Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 26 травня 2021 року за № 22 сержанта запасу ОСОБА_3 визнано таким, що перебуває в списках військової частини у зв’язку з хворобою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер в КНП «Клінічна лікарня Святого Пантелеймона» СМР, у зв’язку з набряком головного мозку, інфаркту головного мозку в басейні лівої середньомозкової артерії.

ОСОБА_3 виключений зі списків особового складу 30 травня 2021 року на підставі п. 2 Наказу командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 01 червня 2021 року за № 25 у зв’язку із смертю.

Отже станом на час смерті ОСОБА_3 перебував у списках особового складу Військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з витягом з протоколу № 420 від 02 серпня 2021 року засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців, комісією встановлено, що захворювання сержанта ОСОБА_3 1978 року народження – «Інфаркт головного мозку в басейні лівої середньомозкової артерії. Набряк головного мозку», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, пов’язане з проходженням військової служби.

Також в пункті 4 Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) від 09 червня 2021 року, який затверджений Військовим комісаром Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за фактом смерті сержанта запасу ОСОБА_3, зазначено, що випадок смерті ОСОБА_3 стався під час проходження навчальних зборів Військової частини НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_3.

У сповіщенні сім’ї про смерть ОСОБА_3 від 02 червня 2021 року за вих. № 553 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено позивачку, що воно є підставою для отримання виплат.

З витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 листопада 2021 року слідує, що 12 травня 2021 року ОСОБА_3 призвано на військові збори, як резервіста.

Підсумовуючи викладене колегія суддів КАС ВС зазначає, що погіршення здоров’я сержанта запасу ОСОБА_3, яке стало підставою для його шпиталізації, трапилось під час безпосереднього проходження навчальних зборів. Його смерть пов’язана з проходженням військової служби (у резерві).

А отже, оскільки проходження військової служби на навчальних зборах, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби, які направлені на відновлення, набуття та удосконалення навичок по забезпеченню оборони держави, правовідносини, які виникли у зв’язку із смертю ОСОБА_3 регулюються положеннями пункту 3 частини другої статті 16 Закону 2011-ХІІ.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо настання смерті ОСОБА_3 після закінчення навчальних зборів, оскільки причини смерті виникли під час проходження таких зборів і на час смерті ОСОБА_3 рахувався у складі військової частини.

Стосовно права позивачки та її сина на отримання одноразової допомоги, колегія суддів КАС ВС зазначає про таке.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім’ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста.

Члени сім’ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці – відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка була дружиною померлого ОСОБА_3. Заява про призначення та виплату одноразової грошової допомоги подана нею в своїх інтересах та інтересах сина.

Тобто позивачка та її син є суб’єктами, які відповідно до положень статтею 16-1 Закону №2011-XII мають право на призначення та отримання зазначеної допомоги.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Частиною дев’ятою статті 16-3 цього Закону встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975, у редакції, чинній на час звернення позивача за призначення одноразової грошової допомоги).

Відповідно до вимог пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста – дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Згідно із підпунктом 3 пункту 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовозобов’язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім’ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Висновок:

Зі змісту оскаржуваного рішення МОУ від 4 листопада 2021 року про відмову у призначенні позивачці та її сину одноразової грошової допомоги у зв’язку із смертю ОСОБА_3 (чоловіка і батька) слідує, що відповідач виходив із того, що ОСОБА_3 не виконував обов’язки військової служби.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Оскільки під час розгляду справи спростовано доводи МОУ, що ОСОБА_3 не виконував обов’язки військової служби, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення комісії МОУ з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 04 листопада 2021 за №167, щодо відмови ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Також на переконання колегії суддів, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що належним способом захисту порушеного права позивачки за встановлених у справі обставин є зобов`язання МОУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй та її сину ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі 500 кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Джерело: https://tinyurl.com/4yrd5ev9