Якщо спір виник щодо оскарження рішення, яким припинено договір оренди земельної ділянки для ведення господарської діяльності, розгляд справи повинен відбуватися за правилами господарського судочинства

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 227/3821/21

Короткий зміст позовної заяви:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добропільської міської ради Донецької області (далі - Добропільська міська рада) про визнання незаконним та скасування рішення.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що на підставі рішення Добропільської міської ради 23 грудня 2005 року, зі змінами, між ним та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 для розміщення автостоянки для легкових автомобілів.

Рішенням Добропільської міської ради від 25 травня 2021 року № 8/9-46 «Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 року №4АА007249040617400098 ОСОБА_1» було припинено договір оренди за згодою сторін. Однак позивач такої згоди не надавав. Посилаючись на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Добропільської міської ради від 25 травня 2021 року № 8/9-46 «Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 року №4АА007249040617400098 ОСОБА_1».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою міськрайонного суду провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 22 липня 2022 року № 40 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Донецький апеляційний суд)» змінено територіальну підсудність судових справ Донецького апеляційного суду. Визначено, що справи, які територіально підсудні цьому суду, повинні розглядатись Дніпровським апеляційним судом.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2022 року залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що договір оренди землі для розміщення автостоянки укладався між Добропільською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), і позивач не погоджується з рішенням про припинення договору оренди за згодою сторін, оскільки не звертався до орендодавця з заявою про припинення дії договору оренди, тобто позивач фактично не погоджується на розірвання договору, в силу наведених положень статті 20 ГПК України спір у цій справі підвідомчий господарському суду, оскільки між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Макєєв О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 924/575/18 щодо встановлення факту використання спірної земельної ділянки під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Заявник вказує, що суди не надали належну оцінку зібраним доказам, дійшли помилкового висновку про те, що позивач укладав договір оренди як фізична особа-підприємець.

Позиція Верховного Суду:

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Вирішуючи питання юрисдикційності спору, Верховний Суд вказує на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у цій справі оспорює правомірність винесення Добропільською міською радою рішення від 25 травня 2021 року №8/9-46«Про припинення договору оренди землі від 05.05.2006 №4АА007249040617400098 ОСОБА_1».

Добропільська міська рада є власником земельної ділянки, яка була передана в оренду ОСОБА_1 для розміщення автостоянки для легкових автомобілів.

ОСОБА_1 укладав вказаний договір як фізична особа-підприємець, про що свідчать матеріали справи, а саме: договір оренди землі, підписаний орендарем ОСОБА_1, засвідчений відбитком печатки фізичної особи-підприємця; акт визначення меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 для розміщення автостоянки для легкових автомобілів у АДРЕСА_1 ; акт приймання-передачі об`єкта оренди, додаткова угода до договору оренди землі від 05 травня 2006 року № 4АА007249040617400098.

Також підтвердженням, що земельна ділянка надавалась в оренду ФОП для здійснення підприємницької діяльності, а саме: для розміщення автостоянки для легкових автомобілів, є те, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання в оренду автомобілів та легкових автотранспортних засобів.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до частини першої, другої статті 3 ГК України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Висновок:

З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки між сторонами існує спір щодо набуття права власності на майно, яке було передано відповідачу для здійснення підприємницької діяльності, тобто як суб`єкту господарювання. Відповідач у справі - юридична особа.

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, спір виник щодо оскарження рішення, яким припинено договір оренди земельної ділянки для ведення господарської діяльності, розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

Встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Добропільською міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), на який, як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2020 року у справі № 924/575/18 не впливає на правильність оскаржуваних судових рішень, оскільки у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка передана в оренду під розміщення автостоянки для легкових автомобілів, а основним видом господарської діяльності ОСОБА_1 є надання в оренду автомобілів та легкових автотранспортних засобів.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а та ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Джерело: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 227/3821/21 - https://tinyurl.com/3btbtj6c