Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30 березня 2020 року та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 04 лютого 2021 року було регламентовано на законодавчому рівні гнучкий режим робочого часу.
Законами внесені зміни до ст. 60 КЗпП України та окреслено основні аспекти застосування гнучкого режиму роботи.
Розглянемо більш детально, якими є права та обов’язки працівників, які працюють в умовах гнучкого режиму роботи, чи зумовлює запровадження гнучкого режиму робочого часу зміни у нормуванні, оплаті праці, обсязі трудових прав, техніці безпеки чи матеріальній відповідальності працівників.
Облік робочого часу та контроль роботи працівників
Нагадаємо, що закон визначає гнучкий режим робочого часу як форму організації праці, за якою допускається встановлення іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання визначеної денної, тижневої чи іншої встановленої на певний обліковий період (тиждень, місяць, квартал, рік тощо) норми тривалості робочого часу.
Гнучкий режим роботи передбачає фіксований час, змінний час, а також час для відпочинку та харчування.
КЗпП України визначає, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівників з умовами та специфікою гнучкого режиму робочого часу не менше ніж за два місяці до запровадження такого режиму, забезпечити облік відпрацьованого часу та ефективний контроль за найбільш повним і раціональним використанням робочого часу працівником.
Таким чином, облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений.
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган з огляду на структуру робочого часу та встановлений обліковий період норми його тривалості для кожного окремого працівника узгоджує час роботи працівника, для якого встановлено гнучкий режим робочого часу, з режимом роботи інших працівників шляхом регулювання фіксованого, змінного часу і часу перерви для відпочинку і харчування.
Отже, працівник в умовах гнучкого режиму роботи повинен дотримуватися форми організації праці, погодженої в установленому законодавством порядку з роботодавцем. При цьому нагадаємо, що про такий графік роботи можна домовитися як при прийнятті на роботу, так і згодом, на визначений строк або безстроково, в усній або письмовій формі.
Відсутність працівника на його робочому місці у фіксований час без поважних причин буде вважатися порушенням трудової дисципліни.
Статтею 60 КЗпП України також передбачено, що у разі порушення встановленого гнучкого режиму робочого часу, крім застосування відповідних дисциплінарних стягнень, працівник може бути переведений на загальний режим роботи без дотримання вимоги щодо повідомлення працівника не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.
Слід додати, що наразі залишається чинним Положення про порядок та умови застосування змінного (гнучкого) графіка роботи для жінок, які мають дітей, від 06 червня 1984 року в частині, що не суперечить законодавству України. Це Положення передбачає правові норми, що забезпечують робітницям при роботі на змінному (гнучкому) графіці більш сприятливі умови для поєднання ними функцій материнства з професійною діяльністю. Детальні умови щодо віку дітей і порядку запровадження змінного (гнучкого) графіка можуть бути передбачені у колективних договорах.
Змінний (гнучкий) графік роботи встановлюється за погодження між адміністрацією та робітницями при прийнятті їх на роботу, а також адміністрацією та робітницями, якщо у зв’язку з необхідністю догляду за дітьми вони не можуть працювати за звичайним графіком, встановленим на цьому підприємстві, в установі, організації. Такий графік роботи може бути встановлений як без обмеження, так і на будь-який зручний для робітниці термін: до досягнення певного віку, на період навчального року тощо.
Зокрема, відповідно до п. 5.1 цього Положення працівниці, які порушили умови роботи за змінним (гнучким) графіком, можуть бути позбавлені права користування цим графіком на термін до 3 місяців. За повторне порушення змінного (гнучкого) графіка роботи працівники переводяться на загальновстановлений режим роботи із застосуванням до них відповідних заходів дисциплінарного стягнення.
Нормування, оплата праці, обсяг трудових прав працівників
Враховуючи положення ст. 60 КЗпП України, запровадження гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
Подібне положення міститься також у п. 1.5 Методичних рекомендацій, відповідно до якого застосування режимів гнучкого режиму робочого часу не тягне змін у нормуванні та оплаті праці працівників, не впливає на порядок нарахування та розмір доплат, премій, не надає пільг при обчисленні стажу роботи (у тому числі і спеціального) та інших трудових прав працівників.
Таким чином, при застосуванні гнучкого режиму роботи працівнику та роботодавцю слід керуватися загальними положеннями, які встановлені у першій, шостій та сьомій главах КЗпП України.
Матеріальна відповідальність і техніка безпеки працівників
Нещодавно прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» від 04 лютого 2021 року не змінив регулювання матеріальної відповідальності працівника, який працює в умовах гнучкого режиму робочого часу.
Закон доповнив ст. 134 КЗпП України лише випадком настання повної матеріальної відповідальності працівника внаслідок шкоди, завданої недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу.
Таким чином, у випадку, коли працівник працює в умовах гнучкого режиму роботи, слід керуватися загальними положеннями глави дев’ятої КЗпП України щодо матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
Щодо техніки безпеки працівника, який працює в умовах гнучкого режиму робочого часу, то її регулювання також здійснюється відповідно до положень КЗпП України, які поширюють свою дію на всіх працівників, зокрема і на тих, які працюють в режимі гнучкого робочого часу, а також з урахуванням положень Закону України «Про охорону праці».
Так, відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов’язаний роз’яснити працівникові його права й обов’язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, на якому він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору, проінструктувати працівника з питань техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Згідно зі ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівників, зокрема і тих, які працюють в умовах гнучкого режиму робочого часу, виконання роботи, що становить явну небезпеку для його життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, що становить небезпеку для життя чи здоров’я такого працівника або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
Слід також додати, що відповідно до ст. 60 КЗпП України гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується у випадку, коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.
Підсумовуючи усе вищевикладене, слід зазначити, що специфіка гнучкого режиму роботи полягає у встановленні іншого режиму роботи, ніж визначений правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої норми тривалості робочого часу. При цьому така форма організації праці не зумовлює жодних змін у нормуванні, оплаті праці, матеріальній відповідальності, техніці безпеки працівника, який працює в умовах гнучкого режиму робочого часу, та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
Пропонуємо Вам ознайомитися із Методичними матеріалами Комітету з трудового права НААУ «Організація та впровадження віддаленої роботи в роботодавців: стратегія адвоката»: http://tinyurl.com/2p8h6wr6
Авторський колектив: В. В. Поліщук, К. В. Цвєткова, Г. О. Лисенко, Д. М. Навроцький, Т. В. Матова, Я. Я. Мельник