🇧🇪Рішення ЄСПЛ у справі Van der Mussele проти Бельгії (скарга № 8919/80) щодо практики адвоката надавати правничу допомогу на безкоштовній основні

Заявником у справі виступав адвокат-стажист, який був призначений безкоштовно захищати незаможних обвинувачених. Він вважав, що це була примусова праця.

На основі власної практики, яка датується 1963 роком (рішення щодо прийнятності за заявою №1468/62, Іверсен проти Норвегії, Щорічник Конвенції, т. 6, с. 327-329) і яку вона згодом підтвердила, Комісія висловила думку, що для того, щоб мати місце примусова або обов'язкова праця для цілей статті 4 § 2 (ст. 4-2) Європейської конвенції, повинні бути дотримані дві сукупні умови: мало того, що праця повинна виконуватися особою проти її волі, так ще й обов'язок виконувати її повинен бути «несправедливим» або «гнітючим», або її виконання повинно становити «труднощі, яких можна було б уникнути», іншими словами, бути «невиправдано тривожним» або «певною мірою утискуючим».

Основний висновок. Суд вирішив, що порушення статті 4 не було. Безоплатна юридична допомога, яку заявник повинен був надавати, була пов'язана з його професією, надавала йому певні переваги, такі як виняткове право виступати в суді, і сприяла підвищенню його кваліфікації. Цей обов'язок був пов'язаний з іншим правом, передбаченим Конвенцією (стаття 6(1) право на допомогу адвоката), і, говорячи термінами статті 4 (3), міг розглядатися як частина «звичайних цивільних обов'язків». Нарешті, обов'язкове безоплатне надання адвокатських послуг залишало заявнику достатньо часу для оплачуваної роботи.

🔗Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-57591

🇨🇾 Рішення ЄСПЛ у справі «Ранцев проти Кіпру і Росії» - 25965/04 від 07.01.2010 р. щодо незабезпечення прав з питань протидії торгівлі людьми

Заявником у справі виступав батько молодої дівчини, яка загинула на Кіпрі, куди вона вирушила працювати у 2001 році. Він скаржився на те, що поліція Кіпру не зробила все можливе для захисту його дочки від продажу в рабство, і для покарання осіб, винних у її загибелі. Він також скаржився на те, що влада Росії не провела розслідування за фактом продажу його дочки та її подальшої загибелі, а також не вжила заходів для її захисту від торговців людьми.

Положення Палермського протоколу та Конвенції про протидію торгівлі людьми свідчать про те, що держави, які їх уклали, усвідомлювали, що заходи з протидії торгівлі людьми можуть бути ефективними лише в разі їх застосування в поєднанні між собою.

Це обумовлює виникнення позитивних зобов’язань вживати заходів з попередження торгівлі людьми, із забезпечення захисту її жертв і потенційних жертв, а також з притягнення до відповідальності та покарання винних у торгівлі людьми. У цьому зв’язку зауважено, що особливістю торгівлі людьми є те, що в багатьох випадках вона не обмежується кордонами якоїсь однієї держави. У багатьох випадках торгівці людьми направляють завербованих ними жертв з однієї держави до іншої. Відповідні докази і свідки можуть знаходитися у кількох державах. З огляду на це, окрім зобов’язання Договірної держави з проведення розслідування подій, що мали місце на її території, кожна держава також зобов’язана у справах, пов’язаних з транскордонною торгівлею людьми, ефективно співпрацювати з іншими зацікавленими у розслідуванні державами, забезпечуючи таким чином комплексний міжнародний підхід до вирішення проблеми торгівлі людьми у країнах походження, транзиту і призначення.

У зазначеній справі було зроблено наступні висновки.

Незабезпечення Кіпром відповідного режиму протидії торгівлі людьми та невжиття оперативних заходів для захисту потерпілих від такої діяльності.

Непроведення Росією ефективного розслідування обставин вербування молодої жінки на її території торгівцями людьми.

Кіпр не виконав свого позитивного зобов’язання за статтею 4 з огляду на такі два недоліки: по-перше, не було запроваджено відповідної системи правового та адміністративного регулювання протидії торгівлі людьми і, по-друге, поліція не вжила належних оперативних заходів із захисту Ранцевої від торгівців людьми. (Питання про те, чи виконали органи влади Кіпру своє процесуальне зобов’язання з розслідування фактів торгівлі людьми, належало до питань, які розглядаються в контексті загальних зобов’язань за статтею 2, і не потребувало окремого розгляду).

Щодо першого недоліку, національне законодавство з протидії торгівлі людьми як таке не давало підстав для занепокоєння, але існуючий візовий режим для артисток кабаре зазнав критики з боку як Комісара Ради Європи з прав людини, так і Омбудсмана Кіпру, на думку яких, такий режим сприяв напливу великої кількості іноземних жінок до Кіпру, де вони наражалися на ризик стати жертвами торгівлі людьми.

Крім того, хоча для цілей імміграційного контролю правильним було те, що роботодавці повинні були повідомляти органи влади про факт залишення артисткою свого місця роботи, відповідальність за забезпечення виконання імміграційних зобов’язань необхідно було залишити на самих органах влади. Було неприйнятним те, що існували правила, які заохочували власників і директорів кабаре розшукувати зниклих артисток або брати на себе особисту відповідальність за їхню поведінку, і викликала особливе занепокоєння існуюча практика, згідно з якою власники і директори кабаре повинні були подавати банківську гарантію покриття потенційних витрат, що могли бути понесені в майбутньому на потреби артисток, яких вони працевлаштували. Ці фактори у справі Ранцевої мали бути враховані.

Таким чином, візовий режим для «артисток» на Кіпрі не забезпечував практичного й ефективного захисту пані Ранцевої від небезпеки стати жертвою торгівлі людьми та експлуатації.

Щодо другого недоліку, Кіпр мав виконати позитивне зобов’язання вжити заходів із захисту пані Ранцевої, оскільки співробітники поліції повинні були помітити достатньо ознак наявності обставин, що давали підстави для обґрунтованої підозри про те, що Ранцевій загрожувала реальна й безпосередня небезпека стати жертвою торгівлі людьми чи експлуатації. У діях поліції мав місце цілий ряд недоліків: вони не провели негайних додаткових перевірок для з’ясування, чи не стала Ранцева жертвою торгівлі людьми; замість того, щоб відпустити її, вони передали її директору кабаре під його нагляд; і не виконали свого передбаченого законом обов’язку з вжиття заходів для її захисту.

Виконання позитивних зобов’язань Росією: Суд не констатував наявності порушень статті 4 щодо позитивних зобов’язань з впровадження відповідної системи правового та адміністративного регулювання та з вжиття захисних заходів. Щодо необхідності проведення ефективного розслідування в Росії, констатовано, що органи влади Росії мали кращі можливості для ефективного розслідування обставин вербування Ранцевої, оскільки воно відбулося на території Росії. Проте такого розслідування проведено не було, що становило ще серйозніший недолік, якщо враховувати подальшу загибель Ранцевої, а також повиті таємницею обставини її від’їзду з Росії.

Висновок: порушення (одноголосно).

Стаття 5: Утримування Ранцевої у відділенні поліції та подальше утримування її у квартирі становили позбавлення свободи. Логічно було б дійти висновку, що спочатку Ранцеву утримували для того, щоб з’ясувати, чи немає з її боку порушень імміграційних вимог, але після того, як співробітники поліції встановили, що таких порушень немає, прийняте ними рішення залишити її у відділенні та передати під нагляд директора кабаре не ґрунтувалося на положеннях національного закону. Питання про відповідальність Кіпру також постало у зв’язку з триманням Ранцевої у квартирі в умовах позбавлення свободи, оскільки, незважаючи на те, що там її утримувала приватна особа, було зрозуміло, що таке позбавлення свободи не могло б мати місце без активного сприяння з боку поліції. Позбавлення її свободи внаслідок утримування у квартирі було як свавільним, так і незаконним.

Висновок: порушення з боку Кіпру (одноголосно).

Стаття 41: Присуджено відшкодування моральної шкоди: 40 000 євро має виплатити Кіпр і 2 000 євро – Росія.

Основний висновок: Суд зазначив, що, як і в разі рабства, під час торгівлі людьми людські істоти розглядаються як товар, що купується і продається, і примушуються до праці, відповідно сама торгівля людьми заборонена статтею 4. Суд порахував, що влада Кіпру порушила статтю 4, оскільки вона не ввела в дію належні правовий та адміністративний механізми щодо боротьби з торгівлею людьми, а також тому, що поліція не захистила пані Ранцеву, незважаючи на те, що обставини ясно вказували на те, що вона могла бути жертвою торгівлі людьми.

Також мало місце порушення статті 4 з боку влади Росії, оскільки вона не розслідували обставини того, де і як пані Ранцева була найнята на роботу, хто був її наймачем, і які методи при цьому використовувалися.

🇫🇮Рішення ЄСПЛ у справі D. H. проти Фінляндії (скарга № 30815/09) щодо дій влади

У листопаді 2007 року заявник, громадянин Сомалі 1992 року народження, приплив на човні до Італії. Він утік із Могадішо, де, за його словами, його змусили вступити в армію після розпаду державних структур у країні, і де його життю загрожувала небезпека з боку загрожувала небезпека, що виходила від ефіопських військ, які відловлювали і вбивали молодих сомалійських солдатів. Взимку 2007 року влада Італії залишила його на вулицях Рима без допомоги і засобів. Він був постійно голодний, замерзав, піддавався фізичному насильству та образам, зокрема з боку поліцейських у Мілані, до яких він звернувся по допомогу. Зрештою, заявника нелегально переправили до Фінляндії, де він подав клопотання про надання статусу біженця та отримав відмову в лютому 2010 року. Заявник скаржився, що в разі повернення до Італії він стане жертвою нелюдського та принижуючого гідність поводження, що принижує гідність, особливо з огляду на те, що він був неповнолітньою особою без супроводу.

Суд припинив провадження у справі, оскільки було встановлено, що заявник отримав посвідку на постійне проживання у Фінляндії і що висилка йому більше не загрожувала. Суд вирішив, що спірна ситуація, яка стала причиною скарги, була врегульована.