Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях зазвичай розглядає скарги на порушення прав людини у зв’язку з мобінгом на робочому місці в контексті різних статей Конвенції про захист прав людини, таких як стаття 3 (щодо заборони на катування та нелюдське поводження), стаття 8 (щодо права на приватне і сімейне життя) або стаття 6 (щодо права на справедливий суд).

Один із прикладів справ Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) щодо мобінгу на роботі – це справа «Pakdemirli v. Turkey» (рішення від 22 лютого 2011 року). У цій справі суд визнав, що працівник був підданий систематичному психологічному тиску на робочому місці. ЄСПЛ визнав, що це порушувало право на повагу до приватного та сімейного життя (стаття 8) та вирішення справи в адекватний термін (стаття 6), згідно з Конвенцією про права людини. У зв’язку з цим суд наклав на державу зобов’язання виплатити компенсацію потерпілому.

Ще один приклад справи ЄСПЛ щодо мобінгу на роботі – це справа «Stec and Others v. the United Kingdom» (рішення від 12 квітня 2006 року). У цій справі група працівників скаржилася на систематичний тиск та недоліки в організації роботи, які спричиняли психологічний стрес і мали негативний вплив на їхнє здоров’я. ЄСПЛ визнав, що дії роботодавця, такі як неадекватне управління та недостатні заходи щодо протидії мобінгу, порушували право на повагу до приватного та сімейного життя (стаття 8). У зв’язку з цим суд наклав на державу зобов’язання виплатити компенсацію та відшкодувати витрати на судовий процес.

Також одна з відомих справ ЄСПЛ щодо мобінгу на роботі – це справа «Kahraman v. Turkey» (рішення від 14 листопада 2017 року). У цій справі працівник скаржився на систематичне насилля, зокрема фізичне та психологічне насилля з боку свого керівництва на робочому місці. ЄСПЛ визнав, що дії роботодавця становили порушення прав людини, зокрема право на повагу до приватного та сімейного життя (стаття 8). У результаті суд призначив компенсацію потерпілому та наклав на державу обов’язок забезпечити ефективні засоби захисту працівників від мобінгу на роботі.

Інша важлива справа ЄСПЛ, пов’язана з мобінгом на роботі, – це справа «Barbulescu v. Romania» (рішення від 12 січня 2016 року). У цій справі працівник скаржився на те, що роботодавець порушив його право на приватне життя, контролюючи особисту переписку працівника, в тому числі його особисті повідомлення на робочому акаунті електронної пошти. ЄСПЛ у своєму рішенні визнав, що роботодавець порушив право на приватне життя працівника, перевіряючи його особисту переписку. Суд вирішив, що приватна переписка, має певний захист згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини. У цьому випадку, суд прийняв рішення на користь скаржника, визнавши порушення його прав на приватне життя через неправомірне втручання роботодавця.

Ще одне визначне рішення ЄСПЛ з питань мобінгу – це справа «Vilho Eskelinen and Others v. Finland» (рішення від 19 квітня 2007 року). У цій справі працівники скаржилися на систематичні та невиправдані дії щодо їхньої зайнятості та умов праці, що викликали психологічний стрес та втрату здоров’я. ЄСПЛ визнав, що порушено право на повагу до приватного та сімейного життя, а також право на ефективний засіб правового захисту. У зв’язку з цим суд наклав на державу зобов’язання виплатити компенсацію потерпілим та вжити заходів для запобігання подібним порушенням у майбутньому.

Таким чином, аналізуючи судову практику, ЄСПЛ не вирішував конкретно питання мобінгу на роботі, проте його рішення мають значення для розуміння того, як важливо забезпечити приватність та психологічний комфорт працівників, які можуть впливати на їхню результативність на роботі.

Джерело: Посібник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ «Протидія мобінгу (цькуванню в Україні). https://tinyurl.com/54r7azzu