Батьківство — це соціально-правовий стан чоловіка, зареєстрованого батьком дитини. Батьківство пов'язане насамперед з наявністю між батьком та дитиною біологічного (кровного) споріднення. Таке споріднення припускається у разі народження дитини від батьків, які є у шлюбі. Тоді чоловік матері дитини може бути зареєстрований батьком навіть без його згоди.

А от як юридично закріпити факт батьківства, якщо батьки дитини не перебували у шлюбі та батько дитини не надав з тих чи інших причин добровільної письмової згоди на внесення про нього відомостей як батька до актового запису про народження дитини? Куди звертатись матері та як вирішити проблемне питання? Адже на кону стоять не тільки матеріальні інтереси сторін щодо аліментів, спадщини чи майна, але й моральні аспекти. Зокрема, право дитини знати своє походження та виховуватись в повній сім’ї.

Відтак відповідно до частини 2 статті 125 Сімейного кодексу, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

Тобто в нашому випадку, у зв’язку із відсутністю заяви батька про внесення про нього відомостей як батька до актового запису про народження дитини, залишається лише один єдиний спосіб визначення походження дитини від батька – це визнання батьківства за рішенням суду. Тільки після цього у чоловіка виникають передбачені чинним законодавством батьківські права і обов'язки щодо дитини, біологічним батьком якої він є, але при цьому не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини.

Відповідно до норм частини 3 статті 128 Сімейного кодексу України позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Частиною 4 вказаної статті унормовано, що позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Що це означає? Адже більшість мам і не знають відповідно до якої статті Сімейного кодексу України здійснено запис про народження її дитини. Тому слід пояснити, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Отже, якщо мати та батько дитини не перебували у шлюбі, а батько дитини не надав згоди на запис про нього відомостей як батька в Книзі реєстрації народжень та запис про батька дитини зроблено «зі слів матері», то мати дитини може звернутися до суду з позовною заявою про визнання батьківства.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" відповідно до статей 264, 265 Цивільного Процесуального кодексу України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Доказами до позову про визнання батьківства можуть бути, наприклад:

- докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (довідка про склад сім'ї, витяги з погосподарських та домових книг, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо);

- покази свідків, яким відомо про відносини сторін та про їх батьківство щодо дитини;

- висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи (що є підставою для для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку).

Верховний Суд роз’яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц).

На сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Важливо, що така позовна заява подається згідно вимог, установлених частиною першою ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, до суду за зареєстрованим місцем проживання або перебування батька дитини, якщо інше не передбачено законом.

Третьою особою у справі необхідно залучити відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який реєстрував народження дитини та ставити окрему вимогу в позовній заяві про внесення змін до актового запису про народження дитини.

До вимоги про визнання батьківства у вищезазначеному порядку позовна давність не застосовується.

Матеріал підготувала Оксана Проценко, адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ