Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2022 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування акта про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, визнання недійсним та скасування запису в трудовій книжці.

Позов з урахуванням уточнень мотивований тим, що з 05 серпня 2021 року після закінчення Вищого музичного училища імені Бортнянського відповідно до наказу № 337 о/с позивачка прийнята на посаду артиста оркестру Головного управління Національної поліції України в Сумській області (далі – ГУНП в Сумській області).

Після вторгнення рф на територію України в м. Суми проходили бойові дії. 24 лютого 2022 року керівник оркестру ОСОБА_2 надав усну вказівку всім членам оркестру не виходити на роботу, роз`їхатися або бути вдома до особливого розпорядження. Позивачка постійно знаходилася в м. Суми та була на зв`язку зі своїм керівництвом. 10 березня 2022 року вона повідомила, що планує виїжджати з м. Суми та цього ж дня виїхала другим «зеленим коридором» до Львова, а надалі – до Польщі. Весь час вона постійно спілкувалася зі своїм керівником ОСОБА_2, а 10 березня 2022 року їй наполегливо пропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням. Звільнятися з оркестру вона не хотіла, бо мала намір продовжувати працювати. Після 10 березня ніяких повідомлень не надходило, вона чекала від керівника вказівки про вихід на роботу.

23 листопада 2022 року позивачка повернулася до м. Сум, а 24 листопада 2022 року при зверненні до відділу кадрів ГУНП в Сумській області дізналася про складання акта про її відсутність на робочому місці, згідно з яким її звільнено за прогул, та наказ про звільнення від 11 березня 2022 року № 92 о/с.

Вважала, що її відсутність на робочому місці зумовлена поважною причиною, а саме активними бойовими діями та загрозою її життю, а тому звільнення її за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул є безпідставним та здійсненим з порушенням трудового законодавства. Крім того, незаконними діями відповідача їй було заподіяно моральної шкоди.

ОСОБА_1 просила скасувати акт про встановлення факту відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці від 11 березня 2022 року № 15/82/01-2022; скасувати наказ ГУНП в Сумській області від 11 березня 2022 року № 92 о/с про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді артиста оркестру ГУНП в Сумській області; стягнути з ГУНП в Сумській області на її користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2022 року до 26 грудня 2022 року в розмірі 184 495,90 грн; стягнути з ГУНП в Сумській області на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; визнати запис № 8 в трудовій книжці ОСОБА_1 від 11 березня 2022 року про звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України (на підставі наказу від 11 березня 2022 року № 92 о/с) недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано наказ ГУНП в Сумській області від 11 березня 2022 року № 92 о/с про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді артиста оркестру ГУНП в Сумській області. Стягнуто з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2022 року до 26 грудня 2022 року в сумі 184 495,90 грн. Стягнуто з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 39,70 грн. Стягнуто з ГУНП в Сумській області на користь держави судовий збір в сумі 1 984,80 грн.

Частково задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що звільнення відповідачки за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ від 11 березня 2022 року № 62 о/с підлягає скасуванню, з поновленням позивачки на посаді артиста оркестру ГУНП в Сумській області з 11 березня 2022 року. У зв`язку з поновленням на роботі підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також суд вважав, що є підстави для відшкодування моральної шкоди, якої позивачка зазнала внаслідок порушення її законних прав, розмір якої визначив у сумі 2 000,00 грн.

Постановою Сумського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу ГУНП в Сумській області залишено без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 квітня 2023 року в оскаржуваній частині залишено без змін. Стягнуто з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в сумі 1 400,00 грн.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про скасування акта про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці та визнання недійсним і скасування запису у трудовій книжці відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України апеляційний суд не переглядав. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

ГУНП в Сумській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 квітня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що ГУНП в Сумській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки факт прогулу ОСОБА_1 без поважних причин підтверджується актом про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 11 березня 2022 року № 15/82/01-2022, на підставі якого й видано наказ про її звільнення. Заявник вказує, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є недоведеною та необґрунтованою.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 27 січня 2023 року у справі № 761/41717/18, від 16 січня 2023 року у справі № 568/487/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу). Отже, визначальним для розв’язання питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. 

Суди попередніх інстанцій установили, що у зв’язку з військовою агресією рф проти України з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває дотепер; м. Суми у період з 24 лютого 2022 року до 04 квітня 2022 року перебувало в оточенні військ агресора; станом на момент звільнення позивачки 11 березня 2022 року не була надана вказівка про її вихід на роботу, а діяла усна вказівка начальника УКЗ ГУНП про залишення вдома та очікування додаткових розпоряджень керівництва ГУНП; відповідач не пропонував позивачці надати письмові пояснення з приводу її відсутності на робочому місці 11 березня 2022 року.

Отже, колегія суддів зазначає, що за встановлених фактичних обставин у справі суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків щодо незаконності наказу відповідача про звільнення позивачки за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відсутність відповідачки на роботі підтверджується актом про встановлення факту відсутності працівника на робочому місці від 11 березня 2022 року № 15/82/01-2022, проте така відсутність була зумовлена поважною причиною. Подібний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 577/1447/22 (провадження № 61-13377св22).

Відповідно до частини першої, другої  статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Зокрема, згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

На підставі статті 13 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2022 року (першого робочого дня після звільнення позивачки) до 26 грудня 2022 року, що становить 184 495,90 грн із розрахунку: 899,98 грн х 205 робочих днів.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди правильно виходили із встановлених обставин справи та керувалися положеннями трудового законодавства, з урахуванням характеру й обсягу страждань, яких зазнала позивачка, інших обставин справи, та обґрунтовано, з урахуванням принципу розумності й справедливості, визначили розмір її відшкодування в сумі 2 000,00 грн.

Висновок:

Аргументи заявника про не врахування висновків Верховного Суду у справах, зазначених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 квітня 2023 року та постанови Сумського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - без змін, оскільки підстав для їх скасування в цій частині немає. Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу, задовольнити частково.

Висновок: постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 591/6947/22 - http://tinyurl.com/mrxzbh4x