Огляд Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20)

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: зобов`язати відповідача припинити дії, якими порушувались її права як побутового споживача природного газу у частині приведення об`єму природного газу до стандартних умов; відновити облік використаного природного газу за фактичними даними лічильника та здійснити контрольне зняття та облік спожитого природного газу відповідно до фактичних даних лічильника за розрахунковий місяць, у якому здійснено контрольне зняття таких показань і здійснити перерахунок об`єму спожитого природного газу до фактичних показань лічильника.

Позов обґрунтовано тим, що вона одержує послуги з постачання природного газу на підставі договору про надання послуг з газопостачання (далі - договір № 8994), укладеного з відповідачем на основі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) (далі - Типовий договір № 2500). З листопада 2018 року вона сплачувала за послуги газопостачання не за фактичними даними лічильника, а більші суми, принцип розрахунку яких їй був невідомий.

ОСОБА_1 у позові вважала, що відповідач не має законних підстав вимагати оплати зазначеного в рахунку об`єму природного газу, приведеного до стандартних умов, оскільки вона є побутовим споживачем, а відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила № 2496), таке визначення спожитого газу передбачене лише для постачання природного газу непобутовим споживачам.

ОСОБА_1 вказувала на порушення відповідачем постанови НКРЕКП, якою відповідачу заборонено при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний побутовими споживачами природний газ. У разі приведення об`ємів природного газу до стандартних умов відповідачу необхідно здійснити перерахунок об`єму (розподілу) природного газу на об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних даних лічильників природного газу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що під час розгляду справи не встановлено порушень відповідачем чинного законодавства України, прав та законних інтересів позивача при здійсненні обліку природного газу.

26 січня 2017 року постановою НКРЕКП № 84 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП щодо запровадження на ринку природного газу використання одиниць енергії», яка набрала чинності 15 березня 2017 року, до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 внесено зміни та доповнення, відповідно до яких Кодекс ГРМ доповнено розділом XV «Порядок перерахунку об`єму природного газу в його обсяг, визначений в одиницях енергії», де наведене положення, що застосовується до всіх, без винятку, споживачів: «Для проведення розрахунків по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, коефіцієнт приведення до стандартних умов (К) необхідно визначати за відповідними додатками до Методики приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 лютого 2004 року № 116, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 березня 2004 року за № 346/8945 (далі - Методика № 116). Оператор газорозподільних систем (далі - оператор ГРМ) зобов`язаний розмістити на власному сайті інформацію про розміри коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов, у разі якщо вузли обліку природного газу споживачів не забезпечують такого приведення».

Тому застосування коефіцієнтів, які передбачені Методикою № 116, здійснюється до всіх категорій споживачів, у тому числі і до побутових.

Позиція Великої Палати Верховного Суду:

До вирішення спору по суті величина нарахування встановлюється відповідно до даних постачальника.

Суди установили, що ОСОБА_1 одержує послуги з постачання природного газу на підставі договору № 8994, укладеного з Відкритим акціонерним товариством «Волиньгаз» на основі типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року № 938, чинного на момент укладення відповідного договору.

Разом з тим на час виникнення спірних правовідносин був чинним Типовий договір № 2500, який є договором приєднання та містить умови, однакові для всіх побутових споживачів України.

Оскільки ОСОБА_1 сплачувала рахунки за поставлений природний газ після затвердження постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, до спірних правовідносин застосовуються норми Типового договору № 2500.

Також, нормами Кодексу ГРМ та положеннями Типового договору № 2498, які затверджені регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена актами самого регулятора.

Тобто на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено жодних виключень щодо приведення об`єму природного газу спожитого побутовим споживачем до стандартних умов.

Висновок:

Посилання позивачки на необхідність застосування відповідачем положень постанови НКРЕКП № 1488 є помилковим, оскільки відповідно до постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 640/20866/19 зроблено висновок, що ця постанова не є регуляторним актом, оскільки її положення не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Можна зробити висновок, що на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не було належно врегульовано питання обчислення об`ємів спожитого природного газу побутовими споживачами, а регулятором та відповідним міністерством не було вчинено дій з належного урегулювання спірних правовідносин. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

При здійсненні обліку спожитого природного газу споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (куб. м) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в ГРМ.

У разі виявлення порушень вимог Кодексу ГРМ при обліку спожитого природного газу побутовим споживачем та споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об`єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу ГРМ.

Таким чином, лише з набранням постановою НКРЕКП № 2033 чинності визначено, що приведення спожитого об`єму природного газу до стандартних умов здійснюється виключно у випадку обліку природного газу, використаного споживачем, що не є побутовим.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1639-ІХ взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості, визначеної статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема, неоплаченої суми сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості побутових споживачів перед постачальниками природного газу, внаслідок та за рахунок якої утворилася кредиторська заборгованість постачальників природного газу за договорами купівлі-продажу природного газу для побутових споживачів; різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних систем, та тарифами на розподіл природного газу, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, станом на розрахункову дату - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями та/або реструктуризованої, не сплаченої станом на розрахункову дату: за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року, особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, а також за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, укладеними з НАК «Нафтогаз України».

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1, проте вбачає підстави для зміни оскаржуваних судових рішень шляхом викладення їх мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Таким чином, Суд вказав касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області та постанову Волинського апеляційного суду змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області та постанову Волинського апеляційного суду залишити без змін.

Джерело: Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 161/11800/19 (провадження № 14-119цс20)- https://reyestr.court.gov.ua/Review/101424486