Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Василя Крата, судді Верховного Суду, кандидата юридичних наук, доцента на тему: «Позивач за вимогою про визначення місця проживання дитини».

Суддею здійснено огляд Ухвали КЦС ВС від 31.05.2023 у справі № 761/19046/22 (http://surl.li/iersp).

Тлумачення наведених норм СК України дає підстави для висновку, що спори у справах щодо визначення місця проживання дитини є спорами між батьками (особами, які їх замінюють), які вирішуються лише за участю спеціального суб’єкта - органу опіки та піклування. Тому справи щодо визначення місця проживання дитини згідно із законом не вважаються такими, у яких діти особисто беруть участь.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 757/33742/19, (http://surl.li/ierst) від 14 квітня 2021 року у справі № 263/13178/18 (http://surl.li/iertc).

У цій справі вирішується спір між батьками щодо визначення місця проживання малолітнього сина сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте у вересні 2022 року до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся син сторін - малолітній ОСОБА_3, інтереси якого представляє його батько ОСОБА_1, у якому просив залишити своє місце проживання і постійного перебування разом з батьком; зобов`язати матір не чинити дій, як особисто, так із залученням та за допомогою будь-яких інших осіб щодо зміни його місця проживання та перебування з батьком на місце проживання та перебування з матір`ю та/або з будь-якою іншою особою; дозволити йому самостійно та за власним бажанням визначити своє фактичне місце проживання та перебування з одним із батьків.

У спорах про визначення місця проживання дитини до 14 років сама дитина через своїх батьків, усиновлювачів, опікунів чи інших осіб, визначених законом не може виступати позивачем чи третьою особою, адже такі спори є спорами між батьками щодо визначення місця її проживання, при вирішенні яких дитина, яка досягла 10 років, висловлює свою думку та бажання щодо проживання разом з одним із батьків.

Проте у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі 490/1087/21 Верховний Суд виклав інші висновки у подібних правовідносинах, зокрема, що малолітній ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, через свого законного представника - ОСОБА_6, що відповідає наведеним нормам чинного законодавства, адже з позовом має право звернутися не безпосередньо малолітня особа віком до 14 років від свого імені, а визначені законом особи, яким надано право на захист інтересів малолітньої дитини, від свого імені з зазначенням того, що позов заявлено в інтересах малолітньої особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2022 року у справі № 490/1087/21, (http://surl.li/ierth) зокрема, що малолітня дитина відповідно до норм матеріального і процесуального права України може звернутися до суду з позовом у справі щодо визначення її місця проживання як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, через свого законного представника.

Першоджерело: http://surl.li/ibcjw